Розділ 2.

Свято розсипалося швидко.
Спочатку — офіційність. Потім — келихи. Потім — люди, які перестають гордо тримати поставу й дозволяють собі бути собою.
Амая стояла біля столика з напоями, тримаючи стакан мінеральної води. Вино вона не пила — через свій стан, але не для того, щоб його підкреслити.  Її тіло сьогодні і так працювало на межі.
Навколо сміялися, фотографувалися, обіймалися. Весілля стало тим, чим і мало стати: фоном для чужих емоцій.
— Ти зовсім не змінилася.
Вона обернулася не одразу. Цей голос не міг бути випадковим.
— Брешеш, — сказала вона спокійно, дивлячись на нього. — Я змінилася, Дейв!
Девід усміхнувся. Трохи криво. Так само, як колись, при першій зустрічі,  коли їй було десять, а він у свої дванадцять вважав себе дорослим, щоб говорити відверто про те, що подобається, а що — ні. Австралійське сонце зробило свою справу — воно випалило імпульсивність, але в мові залишилося те саме: правда без сентиментів.
— Так, — погодився він. — Ти стала небезпечною.
— Ти прилетів із Австралії, щоб образити мене на моєму весіллі? — запитала вона.
— Я прилетів, бо ти — моя улюблена сестричка, — відповів він. — А образити тебе неможливо. Ти добре броньована.
Вона зробила ковток води.
— Твоя наука, Дейв. 
— Як єлей на душу, дорогенька.
— Він тобі не подобається?— запитання прозвучало швидше ствердженням.  
— Ні, — чесно відповів Девід. — Мені до нього байдуже, на відміну від тебе.
Це було гірше. Вони стояли трохи осторонь, але не ховалися. Дві людини, які знали один одного задовго до сьогоднішнього дня. До весільного плаття. До шлюбної обіцянки.
— Ти вийшла за сухаря. Що в любові, що в інтимі — він всюди рівно ніякий. Бріджит Александра Амая Селінджер, — сказав він тихо, майже буденно. — Ти просто з’їхала з глузду, наважившись таки вийти за нього.
Вона не здригнулася. Не заперечувала.
Навіть не образилася. Лише повільно видихнула.
— Скажи щось, чого я не знаю, — різко відповіла вона.
Девід дивився на неї довше, ніж потрібно.
— Ти знаєш все сама. Я би не терпів «мармеладної» зневаги.— сказав він нарешті. 
Вона усміхнулася. Не для нього — для себе.
— Я і не терпіла. Просто забрала своє. — сказала вона. — Я сама виплекала цей вибір. Пізно це змінювати.
— Ні, — заперечив він. — Для тебе ніколи не пізно. Ти просто не залишаєш собі варіантів. На все інше я міг закрити очі, але щодо Шеєра, як чоловіка, сеструню,  ти — просто дуринда!

Вона подивилася в бік, де Даміан щось обговорював із колегами. Він був у своїй стихії: спокійний, зібраний, логічний. Людина, яка завжди знає, де стоїть.
— Він добрий, — сказала вона. — Надійний. Він не зрадить. Не зламає. Не зникне на роки кудись…
— Він не любитиме, — сказав Девід. — І ти це знаєш краще за мене.
Амая промовчала.
— Ти завжди була тією, хто тягне, — продовжив він. — У десять. У п’ятнадцять. У двадцять. Ти вирішила, що й це витягнеш. Але любов — не про витягування, Амі.
Він уперше назвав її так, як у дитинстві. І це вдарило точніше за будь-які слова.
— Я не прошу тебе мене рятувати, — сказала вона. — І не потребую твого схвалення. Я просто хочу, щоб ти був тут, на моєму весіллі. 
— Я тут, — відповів він. — Саме тому я це сказав. Ти ж знаєш, Амі. Я завжди на твоїй стороні…
Вона кивнула.
— Тоді давай домовимось, — сказала вона. — Ти не будеш більше казати це вголос. А я буду вдавати, що не чула твоїх слів про батька моєї дитини.
Девід сумно поглянув на сестру.
— Завжди любив у тобі цю чесність, — сказав він. — Навіть коли вона нищівна.
Він обійняв її. Міцно. Так, як обіймають сестру, а не наречену.
— Якщо колись захочеш втекти, — прошептав він їй на вушко,  — я знаю кілька місць, де тебе не знайдуть.
— Я не втечу, — відповіла  тихенько вона.
— Знаю, — знову зашепотів він. — У цьому проблема для тебе, але не для мене, Амі.
— Викрадеш мене?
— Можу просто з весілля. Погодишся?
Амая розсміялася, згадавши їхню підліткову витівку. Тепер вона доросла. А дорослі не можуть дозволити собі дитячі забавки. Навіть Дейв це розумів, тому він відійшов від неї, щоб привітати жениха.
Амая ще кілька секунд стояла нерухомо. Потім вирівняла плечі і пішла до гостей.
Весілля тривало, а в її шлюб з Шеєром уже було закладено декілька кілограмів вибухових сумнівів.