6

Що таке залишитися біля розбитого корита Наталя відчула на своїй шкурі коли прийшла на чергову зміну в лікарню. Після двох чергувань поспіль медсестра отримала свій законний вихідний, тож на роботу потрапила аж через два доби після шаленої ночі в палаті номер сім. Весь час що була вдома жінка буквально марила споминами про те що там трапилося. Від згадок про його вишукані компліменти, медові поцілунки та пустотливі пестощі у неї і тепер мурахи бігали по шкірі, а серце починало стукотіти так швидко-швидко наче хотіло вистрибнути з грудей. В душі янгольські херувими співали оди коханню і щастю.

Єдиною темною хмаринкою на цій чистій блакиті небесної благодаті була маленька помилка яку вона допустила. Наталя докоряла собі, що так і не здогадалася раніше обмінятися з Любомиром номерами їхніх мобільних. Тоді б жінка неодмінно подзвонила чоловікові, хоча б для того щоб знову почути його голос та подякувати за все те приємне що він для неї зробив. А можливо він сам би зателефонував до неї, вони б довго розмовляли про всяку всячину, і наприкінці бесіди Любисток можливо ще раз запросив би її на романтичне побачення. А так, до нової зустрічі, довелося чекати стільки часу.

В кардіологію медсестра летіла мов на крилах. Піднявшись на четвертий поверх першим ділом заглянула в палату номер сім. На свій подив нікого там не знайшла, а сама палата вразила жінку зразковою чистотою. Мабуть пацієнт зараз на якихось процедурах, а поки він відсутній санітарки ретельно тут прибрали, думала Наталя прямуючи в сестринську. Тут вже як завше приятелька Жанна збиралася додому після нічної зміни.

– Бачу ти скоро виздоровіла, – промовила жінка після дружнього привітання.

– А я наче й не хворіла, – відповіла спантеличена колежанка.

– Як так? – здивувалася Наталя. – Мене Пух поставив на твоє чергування, бо мовляв в тебе грип.

– Ти щось плутаєш, подруго. Насправді все було зовсім не так. Наш Вінні мені сказав, що ти хочеш заробити на премію, а тому сама випрошуєш у нього додаткову зміну. А я що проти, я завжди готова допомогти колезі. Знаю ж бо, що у тебе діти і їм хочеться на свята купити якийсь подарунок.

– Чортівня якась – розгублено пролепетала жінка проте відразу забувши про це загадкове непорозуміння запитала в приятельки. – Жаннет, а де хворий з палати номер сім?

– А ти хіба не знаєш? Виписався вчора.

– Як виписався? У нього ж хворе серце. Здається незабаром мали робити операцію.

– Ніякий він не хворий і нічого йому робити ніхто не збирався, – іронічно хмикнула Жанна. – Ухилянт він. Ховався тут від ТЦК та підмовляв нашого завідуючого щоб той зробив йому липове звільнення від мобілізації через стан здоров’я. Вінні мабуть заломив завелику ціну за цю послугу тому вони так і не зговорилися. А вчора приїхала його дружина та забрала з собою. Мабуть якось вирішила цю проблему.

– Звідки ти все це знаєш? – Наталя раптом відчула що ноги підгинаються під нею.

– Кажу ж тобі, вчора тут була його дружна і я ненароком підслухала як вона говорила йому, що все порішала і можна спокійно повертатися в додому. Мовляв, хоч вони і влетіли в копієчку, але документи надійні і з ними можна навіть виїхати за кордон. А ти подруго чого так зблідла? Не дай Бог сама підхопила якусь інфекцію?

– Та ні, зі мною все гаразд, не хвилюйся – ледь видавила з себе жінка. – Просто не виспалася сьогодні.

Коли приятелька залишила сестринську Наталя підійшла до вікна. За шибкою крутили веселий хоровод перші сніжинки цієї зими. На душі у неї панувала груднева стужа, серце наче скував крижаний панцир, а в голові билася лиш одна думка – вона більше ніколи в житті не віритиме чоловікам і не митиме своє волосся любистком.