5

Наступні кілька днів для жінки промайнули наче в тумані. Кожного ранку медсестра навідувалася в палату номер сім, та її пожилець поводився так ніби був звичайним хворим пацієнтом, а не колишнім коханим хлопцем. Хоча, в тому що він колишній Наталя з кожною хвилиною сумнівалася все більше й більше. Той поцілунок чоловіка був своєрідним ключем котрий відчинив двері з минулого за якими ховалися її надії, мрії та бажання яким не судилося збутися. А ще за ними жеврів вогник того почуття, яке тепер нестримно розгорялося жарким полум’ям жагучої пристрасті. Удавана байдужість Любистка лише підкидала хмизу в це вогнище гарячих емоцій.

Розв’язка цієї невизначеності настала аж через тиждень після незабутньої розмови в ресторані. Цього надвечір’я Наталю знову викликав до себе завідуючий відділенням. Вінні Пуха жінка знайшла в ординаторській. Той сидів за комп’ютером, і як встигла помітити жінка, розкладав якийсь пасьянс. Відволікшись від екрану монітора чоловік зиркнув на медсестру й після короткого привітання відразу почав з паскудних звісток.

– Наталю, маю для тебе одну не надто приємну новину. Мабуть ти вже знаєш, що Жанна злягла на грип, а це означає, що у мене сьогодні нікого поставити на нічну зміну. Хоч-не-хоч, а доведеться тобі відпрацювати її. Знаю що ти вже втомилася, але складних пацієнтів у нас немає тож зможеш і відпочити, і навіть трохи відіспатися. Натомість я випишу тобі заохочувальну премію наприкінці місяця. Погоджуйся, адже додаткова копійка не стане для тебе зайвою. Купиш дітям новорічні подарунки.

Підступний плюгавець знав її слабкі місця та без будь-яких докорів сумління зараз користався цим. Гроші їй завше були потрібні і за отриману премію вона дійсно могла потішити дітей приємними сюрпризами. Та й наступна зміна теж мала видатися тихою і спокійною. То ж для вигляду трохи покомизившись, щоб набити собі ціну, вона врешті-решт погодилася і не підозрюючи що на неї чекає найближчими годинами.

Коли лікарня занурилася у нічну дрімоту, а черговий лікар усамітнився в ординаторській, Наталя скрутилася калачиком на дивані в сестринській і непомітно для себе задрімала. Обережний стукіт у двері змусив її стрепенутися і напівсонним голосом запитати:

– Хто там?

– Наталю, це я Любомир. Можна ввійти?

– Заходь, – коротко кинула жінка гублячись в здогадках якої це мари чоловік вирішив потурбувати її в таку пізню пору.

Любисток швидко прошмигнув у сестринську й першим його запитанням було:

– Не розбудив тебе?

– Та ні, – збрехала вона ледь стримуючись щоб солодко не позіхнути. – Я тільки-но прилягла, щоб ноги трохи перепочили. Набігалася сьогодні за день, просто жах.

– Сподіваюся ці втомлені ніжки донесуть тебе до моєї палати?

– А що там такого? – стривожилася медсестра.

– Там на тебе очікує невеличкий сюрприз, – продовжував інтригувати жінку чоловік.

– Тоді пішли, – коротко кинула жінка встаючи з дивана.

Перед дверима палати номер сім Любисток продовжив дивувати її:

– Будь ласка, заплющ очі.

Вона слухняно виконала і це його прохання. Підтримувана Любомиром попід руку Наталя увійшла в його палату. Відразу в носі залоскотало від запаху диму ароматизованих свічок. Жінка розплющила очі і вражено охнула від побаченого. І було від чого очманіти. Звичайна лікарняна палата з її казенним інтер’єром наче за помахом чарівної палички перетворилася на тепле затишне гніздечко. По стінах весело блимали нитки різноколірної ілюмінації, в кутку мерехтів ілюзорним полум’ям електричний камін, лінолеум на підлозі був вкритий товстим ворсистим килимом. Особливою родзинкою цієї романтичної обстановки став стіл посеред якого поважно височів срібний підсвічник. Його, наче гордовитого панича, оточували кришталеві вази з екзотичними фруктами, різноманітними солодощами і навіть шоколадним морозивом.

– Подобається? – вдоволено всміхаючись поцікавився чоловік.

– Ух ти! Але як? Коли тобі це все вдалося?

– Дещиця фантазії помноженої на незначні фінансові витрати здатні творити справжні чудеса, – відповів Любисток і змовницьки підморгнувши дістав з-під ліжка пляшку вина. – Будемо святкувати?

– Хіба тобі можна вживати алкоголь? Звідки все це тут з’явилося? З якої причини ти зібрався святкувати?

– Скільки запитань відразу. Давай спершу промочимо горло. І так, трішки вина мені не зашкодить. Це мені сьогодні сказав ваш завідувач відділення. Хороший мужик, до речі, виявився.

Любомир відкоркував пляшку і наповнив два бокали. Подавши один Наталі продовжив:

– Не переймайся, ніяких неприємностей не повинно виникнути. З Віталієм Сергійовичем я про все завчасно домовився і він дозволив мені трохи розважитися цієї ночі. Якщо щось і трапиться непередбачене то всю вину візьму на себе. А ти просто розслабся та отримуй задоволення.

Сперечатися більше вже не мало ніякого сенсу, адже якщо цю імпровізовану вечірку дозволив сам Вінні Пух то ніяких проблем у неї точно не повинно бути. Завідувач відділенням мабуть спокусився на хорошу винагороду тож не лише заплющив очі на все що відбудеться, але й на випадок чогось неочікуваного неодмінно прикриє своїм владним становищем. Тому зі спокійним серцем жінка пригубила виноградного напою відчуваючи як його приємна теплота розтікається по всьому тілу.