4

– Що будеш замовляти? – голос чоловіка вирвав жінку з тенет нав’язливих спогадів.

– Те саме що й ти, – відповіла вона все ще не прийшовши до тями від дії тужливих думок.

– Чудово, – весело мовив Любисток й кинув офіціанту. – Чули, що сказала ця пані?

Поки чекали на замовлення Наталя не зводячи погляду з чоловіка запитала:

– Здогадуєшся чому я вибрала саме цей ресторан?

– Так. Саме тут ми познайомилися. Здається тоді у тебе був випускний. Знаєш, а я потім кілька разів навідувався сюди, коли приїздив у місто.

– Навіщо? – здивувалася жінка.

– Хотілося пригадати атмосферу тих часів коли був молодим шибайголовою. Все таки тоді трапилося стільки всіляких приємних і незабутніх подій. До речі надіявся хоч раз і тебе тут побачити, та якось не щастило.

– Ну знаєш, у мене таке життя, що не до ресторанів було, – роздратовано буркнула Наталя.

– Здогадуюся, що сімейне життя непроста річ, чоловік, діти, побутові клопоти і все таке.

– Маєш такий великий досвід в цій справі? – в’їдливо зауважила жінка. – Може поділишся ним та розкажеш як у тебе все склалося.

– Ну мій досвід сімейного життя виявився невеликим і хизуватися мені особливо нічим.

– Що, молода дружина наставила роги, чи ти зустрів ще кращу і багатшу за неї?

– Ні те, ні інше, – абсолютно безтурботним тоном відповів Любисток. – Просто не зійшлися характерами і врешті-решт, як тверезомислячі люди, погодилися на те, що краще вже жити порізно чим псувати одне одному настрій безкінечними сварками. Спільних дітей не було тож розлучення відбулося тихо, без непотрібного галасу та розголосу.

– То ти зараз одинокий?

– Звісно, і вже давненько.

– Я теж самотня, – мимоволі вирвалося у Наталі.

– Як так сталося? – здавалося щиро здивувався Любисток. – Ти ж тоді приїздила в місто з парубком, про якого всі говорили що то твій наречений.

– Ці чутки були дуже перебільшені. З Віталієм ми тільки дружили. А от заміж вийшла за Анатолія. Та трапилося це вже трохи згодом, але з ним у мене не склалося. Чоловіком він виявився страшенно безвідповідальним, полюбляв хильнути зайвого та мав залежність від азартних ігор. Я промордувалася з ним майже п’ять років, а потім прогнала його до бісової матері коли на п’яну голову підняв на мене руку. Тепер ось самотужки виховую трьох дітей.

Від такої відвертості у Наталі аж подих перехопило. Спершу вона й гадки немала навіщо розпатякала чоловікові про свої особисті негаразди, та раптом відчула при цьому на душі якесь дивне полегшення. І вже в наступну мить збагнула, що приховувати хоч щось від чоловіка було б понад її сили і довго обманювати його вона точно не змогла б, а так, після щиросердного зізнання є хоч невеликий шанс та все таки просто побалакати як старі добрі друзі. Інакше ця вечеря взагалі немає ніякого сенсу.

– Як це не сумно, та мушу визнати, ми обоє в минулому наламали багато дров, – журливим тоном підсумував її розповідь Любисток.

– Так, але тут уже нічого не вдієш. Та тішить, що ти хоч інколи згадував про мене за всі ці роки.

– І повір, неодноразово це робив. Навіть думав про те якби все могла скластися якби не наші помилки, та чи існує хоч найменша ймовірність виправити все.

– Ну як тут щось виправиш? – здивувалася жінка. – Минуле є минуле і його ніяк не змінити.

– Хто знає, хто знає, – загадково мовив чоловік і піднявши склянку з безалкогольним пивом запропонував. – Давай вип’ємо за нашу вдачу.

Наталя не зовсім зрозуміла що мав на увазі її співрозмовник, та проголошений ним тост їй сподобався і вона радо підняла свій келих за ту річ якої їй частенько не вистачало в повсякденні. Потім вони бесідували ледь не самого початку комендантської години. Головним чином згадували про те літо коли були разом. Приємно було повернутися в роки своєї юності і знову, хоча й уявно, пережити ті бурхливі почуття та гарячі емоції, що вирували в їхніх серцях тоді.

Після закінчення вечері чоловік відвіз жінку додому і на прощання поцілував в губи. Вийшло все ніби ненароком, але чого обманювати себе, Наталі цей палкий поцілунок неабияк сподобався. У неї вже давненько не було близькості з чоловіком і тепер медовий смак губ Любистка викликав слабкість в її ногах і збуджене стукотіння серця. Жінка з жахом збагнула, що коли б він захотів чогось більшого, вона б не зуміла відмовити. На щастя чоловік повівся як справжній джентльмен, і лише побажав доброї ночі та висловив побажання разом провести так приємно ще хоч один вечір.

Всю ніч Наталі снилися яскраві, веселкові сни. Чи не вперше за останні роки вона у них не вирішувала проблеми, не боролася з клопотами і не займалася негараздами, а просто була непосидючим метеликом, що насолоджувався невагомим польотом над безмежним морем барвистих квітів. Безтурботно пурхав з однієї пелюстки на іншу щиро радіючи яскравому сонечку, легкому вітерцю і незрівнянному відчуттю волі. Коли ж прокинулася вранці то з’явилося враження ніби той метелик переселилися в її живіт де й продовжує приємно бентежити її тріпотінням своїх крилець.