3

Вся подальша зміна промайнула для медсестри напрочуд легко і якось непомітно. Звісно справ вистачало, хворих помітно побільшало, але всі пацієнти були сумирними й не завдавали їй особливих клопотів А кількагодинна операція на якій жінка асистувала самому Вінні Пухові і під час якої вона взагалі забула про пожильця палати номер сім. Згадала про нього вже коли збиралася додому. Хоча вірніше буде сказати він сам нагадав про себе. Наталя саме вийшла з сестринської коли ледь не зіткнулася з Любистком посеред коридору.

– Що ти тут робиш? – пробурмотіла вона безглузде запитання.

– На тебе чекаю, – бадьорим тоном відповів хворий і теж поцікавився. – Наша ранкова домовленість ще в силі? Ти вже вибрала ресторан де ми зможемо трохи погомоніти?

Жінка на якусь мить завагалася з відповіддю. Звісно ж їй неабияк хотілося поспілкуватися з чоловіком якого вона не бачила вже стільки десятиліть. За той час у неї назбиралося так багато важливих запитань до нього. Цікаво було б не тільки почути на них відповіді, але й дізнатися як склалося його подальше життя, чи знайшов він у ньому своє кохання і чи почувався щасливим всі ці роки. Та з іншої сторони – як іти в ресторан в такому неприглядному вигляді. Одежа – робоча, косметики – обмаль, та й втому з обличчя так просто не стерти.

– Так, я дотримуюся своїх обіцянок, – мимоволі вихопилося у медсестри в душі якої жіноча цікавість все ж взяла верх. – Тільки маю заскочити на хвильку додому. Мушу подивитися як там діти, та й переодягнутися і причепуритися трохи не завадить.

– У тебе й так пречудовий вигляд, – зробив комплімент Любисток. – Але побажання дами – закон для чоловіка. Може тебе підвезти? Мій автомобіль стоїть на лікарняній стоянці.

Наталя могла б і пішки дійти до свого будинку, проте чого б не скористатися такою можливістю та трохи не пошикувати. Нехай бабусі-сусідки з дому побачать її в компанії з незнайомцем. Будуть мати тему для пліток і пересудів на весь тиждень, а може й більше. А вона окрім цього задоволення ще зможе уникнути дощу що почав періщити надворі.

Любисток мав великого чорного позашляховика на якому вони подолали весь шлях за лічені хвилини. Наталя вже збиралася залишити затишний салон автомобіля щоб шмигнути до дверей під’їзду як чоловік раптом попрохав:

– Можна мені зараз завітати до тебе?

– Навіщо? – отетеріло запитала вона.

– Хочу побачити твоє помешкання. З ним у мене пов’язано стільки приємних спогадів.

– Гаразд. Тільки в мене там тепер застанеш великий розгардіяш. Все ж таки маю троє дітей.

– Двох хлопців і одну дівчинку, – не забарився похизуватися своєю обізнаністю Любисток.

– Так, – те що він знає такі подробиці про неї, а вона про нього практично нічого не відає, неприємно вразило жінку.

В квартирі у Наталі було порівняно тихо й спокійно. Користуючись відсутністю мами двійнята традиційно грали в якусь комп’ютерну гру, а старший Максим як завше пропадав у котрогось зі своїх численних друзів. Жінка провела гостя на кухню, зробила йому липового чаю, а потім залишила самого з філіжанкою гарячого напою в руках. Нехай віддається приємним спогадам минулого поки вона вибиратиме пристойний одяг і наводитиме собі марафет. Займе це не надто багато часу бо Наталя давно вже не обновлювала свій гардероб і для відвідин ресторану згодиться хіба що темно-зелена сукня, яка так пасує до її рум’яних щічок.   

Коли ж Наталя знову з’явилася перед чоловіком той вражено охнув, і було чому. Хоча прожиті роки й залишили свої незгладимі сліди на її обличчі та фігурі, вона все ще мала чим похизуватися перед ним. Яскраво-сірі очі у яких танцювали лукаві бісики, звабливо складені вуста, що так і манили до поцілунку, кучерики золотистого волосся від яких линув духмяний аромат любистку. А звабливі округлості її жіночих принад були здатні замилувати погляд не тільки одного завідувача кардіологічним відділенням.

– Неймовірно, – тільки спромігся вимовити Любисток. – Яка ти гарнюня. Справжня казкова королівна.

– Не перебільшуй, – удавано зашарілася вона. – І давай не будем даремно гайнувати час на такі дріб’язкові лестощі.

– Добре. Поїхали.

Для спільної вечері Наталя вибрала саме той ресторан де вони колись вперше зустрілися. Зробила це навмисно, з метою ще більше занурити чоловіка в спомини про їхнє молодіжне кохання. Хотіла таким підступним вчинком завдати йому хоч трішки душевних страждань, а насправді вийшло так що більше роз’ятрила серце собі. Не встигли вони переступити поріг «Золотої обручки» як безжальна пам'ять жінки витягнула зі своїх потаємних закапелків не картини романтичних побачень, солодких поцілунків та лагідних обіймів які були у неї з хлопцем. О, ні! Перед її внутрішнім зором постали ті події, що відбулися вже після їхнього розставання.

Закінчення близьких стосунків з Любистком Наталя переживала важко, з великою психологічною травмою. Те що тоді зробив хлопець вона і досі сприймала за підлу зраду. Дівчина ж так довіряла йому, так плекала мрії про їхнє спільне майбуття, так сподівалася на те, що саме її він поведе під вінець. А тут якось враз забулися всі ті обіцянки, клятви та обітниці що він шепотів їй на вушко. Натомість залишилися тільки лицемірний обман, пронизливий біль й гірке відчуття того, що нею покористувалися, а потім просто взяли й викинули як якусь непотрібну річ.

Розчарування, зневіра і гнів сплелися в такий клубок бурхливих емоцій, що достойно розплутати його здавалося неможливою справою. Наталя так і не зуміла зробити цього так як би годилося. Провівши в журбі не один день і проплакавши в подушку ще більше ночей, вона не придумала нічого кращого, як відомстити брехливому коханому. Раз Любисток так легко й просто поміняв її на іншу, то чому б і дівчині не знайти собі нового кавалера.