2

Перше, а як згодом виявилося і єдино-справжнє, кохання прийшло до Наталі ще в часи її далекій юності. Трапилося це того незабутнього літа коли дівчина прощалася зі своїм легкокрилим дитинством і вступала в буремні води океану дорослого життя. Романтична історія навіть тепер нагадує феєричну казку. Святковий вечір у ресторані з невибагливою назвою «Золота обручка», приурочений закінченню навчання в гімназії. Наталка одягнута в вишукане плаття, що так личило їй та робило схожою на легендарну Білосніжку. І Він, таємничий незнайомець що запросив дівчину до повільного танцю.

– Як вас звати прекрасна принцесо? – прошепотів він їй на вушко, лагідно пригортаючи до себе.

– Наталя, – відповіла вона вражена такою пишномовністю юнака. – А вас як?

– Любисток, – промовив хлопець таким милозвучним голосом, що у дівчини аж серце тьохнуло від його заворожуючого тембру. – Взагалі-то офіційно я Любомир, але близькі друзі придумали ось таке прізвисько.

– Красиве ім’я, і прізвисько до речі теж.

– Любомиром мене батьки назвали на честь одного з прадідів, а Любисток – це тому що на думку приятелів я дуже схожий на персонажа однієї фентазійної саги про відьмака.

Дівчина мала вельми примарне уявлення що то таке «фентезійна сага», а про персонажів «відьмак» з «любистком» взагалі тоді вперше почула. Та все сказане парубком прозвучало так незвично, загадково та інтригуючи, що Наталка не могла стримати свою цікавість. Приязно всміхнувшись вона запитала:

– І чим ти так схожий на любистка?

– Як і він я – балакучий та волелюбний. А ще талановитий і цікавий, хоча водночас трохи легковажний. Часто потрапляю у всілякі халепи, звідки мене вірні друзі витягують.

– Ніколи б не подумала, що любисток може бути таким багатогранним. Для мене це лишень гарна квітка відваром якої я мию своє волосся.

– Воно у тебе надзвичайно красиве і так чудесно пахне, – зробив дівчині комплімент хлопець й замріяно примружив очі.

– Перестань, ти бентежиш мене такими словами.

Парубок зобразив святу невинність на обличчі і продовжив «бентежити» її всю вечірку. Вони розмовляли, танцювали та розважалися до самого світанку. Потім Любомир провів Наталю додому, вмовив її на наступне побачення, а на прощання ще й подарував палкий, пристрасний поцілунок. Цієї миті і загорілося гаряче почуття від якого вона буквально шаленіла тоді і не в змозі забути й по сьогоднішній день. Його словесні лестощі, ніжні обійми і полум’яні поцілунки перетворили це літо в незгасимий феєрверк неймовірної насолоди та неземного блаженства…

– Так Наталко, це я, – промовив хворий схоплюючись з лікарняного ліжка. – Радий тебе бачити.

– Чому ти тут? – не могла вгамувати свого хвилювання медсестра. – Що трапилося?

– Не переймайся так, дорогенька. Нічого страшного. Трішки серденько забарахлило, от і довелося звернутися за допомогою. У вас тут кажуть найкращий кардіолог на цілий район.

Спантеличеній від почутого Наталі ніяк не вдавалося прийти до тями. Безліч запитань зараз вирувало в голові бідолашної жінки. І чи не найголовнішим з них було одне – за які її гріхи небесні сили привели сьогодні цього чоловіка в елітну палату номер сім?

– Тоді спершу поміряємо тиск, потім я візьму у тебе кров на аналізи, а дальше вже сам підеш на рентген, кардіограму і все інше, що приписав твій лікар.

– Ну раз треба іти то піду, – відповів чоловік з готовністю протягуючи свою правицю.

Защіпаючи манжет тискоміру на руці Любистка Наталя відчула, що кожен дотик до його шкіри викликає у неї ніби слабкий удар током. Щоб не піддаватися цим зрадливим емоціям вона продовжує допитуватися:

– Яким же вітром тебе занесло у наші краї? Чутки доходили що ти давно вже осів у столиці.

– О, це довга історія, – театрально зітхає він і раптом пропонує – Якщо хочеш можу її розповісти. Давай потім десь посидимо та побалакаємо.

– У тебе сто п’ятдесят на дев’яносто, – оголошує вона показники тискоміру і несподівано для себе погоджується. – А давай посидимо. У мене зміна закінчується о шостій вечора.

– Тоді ти вибираєш пристойний ресторан, а я пригощаю, – змовницьке підморгує чоловік і підставляє палець для здачі крові.

По дорозі в лабораторію Наталя мимоволі для себе занурилася в спогади яких воліла би не пам’ятати. Та надзвичайно складно забути те що колись було настільки важливим для тебе і практично нереально повністю стерти в серці образ того, кого колись кохала понад усе на світі. А Любисток якраз і являвся тим чоловіком яким вона буквально марила, і заради якого, не вагаючись, пожертвувала б всім що тоді мала. На жаль він виявився не настільки відданий їхнім почуттям, і не був готовий віддати все заради любові.

Стосунки що зародилися на випускному вечері фактично почали в’янути наприкінці літа. Почасти в цьому була винувата розлука. Наталя від’їздила на навчання в іншу область. Любомир повертався в столицю, де на нього очікував третій курс в престижному університеті. Дівчина мріяла стати лікаркою, хлопець вибрав собі за професію – банківська справа. Бачитись вони могли нечасто, а це означало, що без гарячих обіймів та солодких поцілунків, хоч-не-хоч а пристрасні емоції будуть з кожним днем помаленьку згасати.