Частина п’ятнадцята (Фінал)

Жанр: Фантастика, Історичний любовний роман

Автор: Дмитро Яновський

Головні герої: Янгол смерті Аваддон, Герман Тодольський

Ідея: Дмитро Яновський

Частина п’ятнадцята (Фінал)

            Нарешті закінчилась війна, Герман і Рейхел сиділи біля помираючої Зосі, вона вже третій тиждень не вставала. Янгол смерті Азраель наблизився до неї, адже це означало, що смерть поряд, нарешті Зося прокинулась і промовила:

            Зося: Я вже нічого не хочу окрім… Герман, брате, будь щасливим завжди…

            Герман: Дякую сестро, ти ще така молода, тобі двадцять сім.

            Зося: А тобі двадцять чотири і що? Люди в різному віці помирають, тебе це дивує.

            Герман: Якщо фізично, то так, дивує, а якщо вбитий, то ні.

            Зося: Перший день народження я святкую у ліжку…

            Герман: Ні, другий… перший був коли ти дитиною була, ти тоді хворіла.

            Зося: Може бути… Просто хочу сказати останнє… Дякую вам! Зося закрила очі, на прохання Германа йому відповісти вона не відреагувала, тоді Герман сказав.

            Герман: Рейхел, мені здається чи вона померла? Перелякано спитав він її.

            Рейхел: Герман, ти тільки не лякайся, але… Рейхел пустила сльозу, адже це була найкраща подруга зі всіх, кого вона зустрічала.

            Герман: Скажи, що! Голос у Германа тремтів від болю.

            Рейхел: Вона не відкриє очі… Натякаючи сказала Рейхел.

            Герман: Певно заснула. Герман і досі не вірив в те, що сталося, а Рейхел не стала давити на нього, дала заспокійливе і він ліг спати. Рейхел зайнялась документами, організацією похорону, подзвонила отцю Анджею, той запропонував приїхати і поговорити з Германом як духовний наставник, Рейхел погодилась. Ввечері в гостинній чекав о. Анджей, Рейхел розбудила Германа і той вийшов привітатись.

            Герман: Слава Ісусу Христу, отче!

            о. Анджей: Навіки слава! Як справи?

            Герман: Добре, сестра наче ще спить, Рейхел!! Герман покликав дівчину.

            Рейхел: Отче, я не знаю, що робити…

            Герман: Ви про що? Вони вийшли, а Герман залишився в гостинній.

            Рейхел: Я не знаю як йому сказати, я хотіла ще прийняти водне хрещення, а тут подруга померла, вона б підтримала мене.

            о. Анджей: Рейхел, скажіть як є, я допоможу вам з хрещенням, ви катахезацію пройшли?

            Рейхел: З грудня по жовтень проходила. І він своїми очами бачив, але… вони повернулись в гостинну і Рейхел набралась сил, щоб сказати.

            Рейхел: Герман, твоя сестра померла. Дівчину ніби обдало окропом після того, як вона це сказала, але йому ще не вірилось.

            Герман: Я тобі не вірю!! Де моя сестра!?

            Рейхел: Заспокойся, поговори з отцем Анджеєм, може щось порадить.

            Герман: Гаразд! Але якщо ти знову брешеш!! Роздратовано промовив він.

            о. Анджей: Надіюсь ви заспокоїлись?

            Герман: Наче так. Тим часом Зося спостерігала за братом, поряд з нею стояв янгол смерті Азраель, який мав довести її до Суду Творця.

            Зося: Чому він не вірить в те, що я померла?

            Янгол смерті Азраель: Не знаю, любить тебе дуже, навіть ще більше ніж ту євреєчку свою.

            Зося: Не ображай мою подругу.

            Янгол смерті Азраель: Мені байдуже! Стій і дивись. Герман нарешті прийшов в себе і почав розуміти, що відбулось. Через два дні двадцять дев’ятого жовтня 1945 року, Герман і Рейхел прощались із Зосею, відспівував о. Анджей, а після сказав слово.

            о. Анджей: Зося була прекрасною дівчиною і віруючою людиною, вона завжди хотіла, щоб у всіх все було добре, вона була б хорошою мамою, але прийшов час її.

            Герман: Та що ти верзеш, отче?! Гримнув на священника він.

            Рейхел: Герман, заспокойся, дай сестру твою поховати.

            Герман: Ховайте, але це падло мені настрій зіпсувало! Із Зосею попрощались, труну під церковно – поховальний спів опустили і засипали піском. Герман був дуже злий на отця Анджея, Рейхел його заспокоювала, щоб той не побив ні в чому не винну людину.

            Рейхел: Я розумію, що тобі важко, але життя продовжується. Підтримувала вона Германа.

            Герман: Я знаю… Але прийняти той факт, що я більше ніколи не побачу сестру, ще більше вбиває.

            Рейхел: Я поряд, все буде гаразд. Тим часом янгол смерті Азраель вів Зосю до Суду Творця, їй було вже всеодно, що там з братом, що там з Рейхел, вона думала про інше.

«Небесна канцелярія» жовтень 1945 року.

            Янгол смерті Азраель привів Зосю на Суд, Бог прийшов через хвилину і почав судовий процес.

            Бог – Творець: Отже, зараз ти подивишся своє життя і проаналізуєш його. Зосі нічого було боятись, адже вона нічого поганого не зробила за своє двадцятисемирічне земне життя. Після перегляду Зосю ніби окропом обдало, вона побачила забутий той зрадницький жест, який Герман ще досі не пробачив, але забув чомусь цей вчинок, їй було соромно перед обличчям Творця.

            Зося: Що мені… в Пекло?

            Бог – Творець: Ні, ти виправдана, тому ти залишаєшся на всю вічність у моєму Царстві, надіюсь, ти не хочеш в Пекло?

            Зося: Ні, а можна екскурсію?

            Бог – Творець: Ти впевнена?

            Зося: Так!

            Бог – Творець: Азраель, поклич Михаїла, робота для нього знайшлась.

            Янгол смерті Азраель: Виконую! Архангел Михаїл з’явився перед Божим ликом.