Частина восьма

Жанр: Фантастика, Історичний любовний роман

Автор: Дмитро Яновський

Головні герої: Анжеліка – Анна Шемальська, янгол смерті Аваддон та Герман Тодольський

Ідея: Дмитро Яновський

Частина восьма

               На наступний день дванадцятого липня 1941 року Йозеф Тодольський вирішив все ж написати лист сину – Герману.можна було очікувати все, але у листі він написав наступне:

Герману від батька

            Привіт, я знаю, що ти мене ненавидиш, не хочеш говорити зі мною, але знай, що нас везуть усіх у концтабір «Освенцім». На твою думку, яку тобі нав’язали сестра з матір’ю я вчинив погано, але колись, ти мене зрозумієш, як тебе буде дратувати все: Не прибрано, жінка не робить з себе гарною, вона вічно не задоволена, все ти зрозумієш, сину. Тоді в мене не було іншого вибору як знайти іншу, мені поперек горла встала сім’я і твоя матір з сестрою, ти не хочеш спілкуватись з моїм братом… ну ну… ну ну…

            Ти у нас принциповий, ти мене не пробачиш, а нема за що пробачати, я зробив все правильно, тільки, ти тупий як твоя матір не розумієш нічого. Твоя мати нічого не зробила для того, щоб ми були щасливі, для того щоб був затишок, щоб все в нас було, абсолютно! Зруйнувала все!!! Ти цього усвідомлювати не хочеш, гаразд, твоє життя. Надіюсь, що ти прочитаєш цей лист. Твій батько.

Німеччина, 12.07.1941

            Одразу Йозеф лист склав у конверт і попросив відправити туди, де знаходиться Герман Тодольський, звичайно ніхто не знав, що Зося з Германом втекли з Польщі і навіть гадки не мають, що їх тато приїде під Краків разом зі всіма заарештованими. Звичайно почали шукати Германа і знайшли в окупованому місті Житомир, що знаходиться під владою німців з дев’ятого липня 1941 року. Лист відправили, а поки його везли тих людей, у тому ж числі Йозефа Тодольського взяли і насильно повели на потяг. Людей завели у вагони та позачиняли, душно, люди одне одного штовхають, на ноги наступають, але все ж їдуть в таких обставинах.

Житомир, Українська РСР липень 1941 року.

            Герман і Зося прогулювались містом, німці ходять по місту патрулюють, людей не так багато, наче все добре, але ця війна заважала нормально жити нашим героям. По дорозі їхав поштар і покликав до себе Германа:

            Листоноша: Ви Герман Тодольський?

            Герман насторожено: А хто питає?

            Листоноша: Не бійтесь, я звичайний поштар, ось дивіться. Бадьоро промовив він.

            Герман: Це я, щось прийшло мені?

            Листоноша: Так, лист від Йозефа Тодольського, знаєте такого?

            Герман: Що за дурні питання? Звичайно знаю.

            Листоноша: Ну так от, розпишіться, що ви отримали і я поїхав.

            Герман: Давай розпишусь. Герман розписався і листоноша поїхав далі розвозити листи, Зося не наполягала і не просила брата відкрити конверт, але він сам по своїй волі розкрив і сів читати. Коли він дочитав він хотів вже взяти сірники і підпалити папірець, але Зося його зупинила:

            Зося: Стій! Невже там для мене нічого немає.

            Герман: Хто ти йому така? На! Дивись! Віддав лист він сестрі хоча сам був злий як Цербер.

            Зося: Зрозуміло! Спали його до бісової матері! Гримнула вона. Герман підпалив листок як і планував, коли догорів, він загасив його ногою. У обох настрій був на нулі, так батько зумів їм зіпсувати настрій, а в принципі як завжди, нічого нового.

            Герман: Цього покидька везуть у концтабір «Освенцім», можливо кара його знайшла за скоєне, шкода, що він не зрозумів нічого.

            Зося: Так, він навіть у листі всіх звинуватив, а сам так і не визнав, що він зруйнував нашу родину. З сумом промовила Зося. В них нове життя, і їхати назад в окуповану Польщу до зрадника вони не хотіли і не мали великого бажання його визволяти.

«Небесна канцелярія» липень - серпень 1941 року.

            Янгол смерті Аваддон прийшов до Бога – Творця з проханням звершити свою справу над Йозефом:

            Янгол смерті Аваддон: Всемогутній Боже, прошу тебе дозволити мені звершити останню справу над Йозефом, але нехай буде твоя воля.

            Бог – Творець: Аваддон, йди і роби, приведи мені на суд і ми вирішимо, що з ним робити.

            Янгол смерті Аваддон: Вдячний тобі, за дозвіл, тепер я можу йти?

            Бог – Творець: Можеш! Янгол смерті вийшов із залу конференцій і пішов до воріт Царства Творця, по дорозі його зустріла Ядвіга Тодольська:

            Ядвіга Тодольська: Аваддон! Рада бачити, ти мого чоловіка куди відправиш?

            Янгол смерті Аваддон: Ядвіга, я теж тебе радий бачити, як вирішить Творець, туди піде душа, я тільки супроводжую.

            Ядвіга Тодольська: Гаразд, я тебе зрозуміла, не смію затримувати. Вони розійшлись і янгол смерті вийшов за територію Райського саду та спустився у «Світ живих» у табір смерті «Аушвіц».

Табір смерті «Аушвіц - Біркенау» (пол. Освенцім) 60 км до заходу від міста Краків.

            Потяг прибув у табір разом із полоненими колишніми остарбайтерами, зустрів їх Рейх – офіцер та перекладач Олена Величко (українка). Заарештовані вишикувались на пероні і Рейх – офіцер промовив:

            Рейх – офіцер: Хайль! Ласкаво просимо в наш табір! Тут вас чекають приємні сюрпризи, вам тут сподобається, обіцяю! Перекладач все переклала польською, адже знала німецьку, польську, українську, російську та англійську. Полонених розмістили по кімнатах, а самі пішли розважатись. Людей заарештованих пізніше пронумерували татуюванням на руках, ногах і на спині (у деяких), роздали смугасті сорочки і штани і дали якийсь черствих хліб. На наступний день п’ятнадцятого липня 1941 року Йозеф написав з дозволу ще один останній лист сину Герману: