Частина шоста

Жанр: Фантастика, Історичний любовний роман

Автор: Дмитро Яновський

Головні герої: Анжеліка – Анна Шемальська, янгол смерті Аваддон та Герман Тодольський

Ідея: Дмитро Яновський

Частина шоста

            Наступний день у Варшаві для Зосі почався дуже добре, не дивлячись на пережите горе, брат був у військовій частині, але сумувати вона не збиралась, адже обіцяла Герману приготувати щось на стіл для хлопців, не дивлячись на свій егоїзм і свою образу Герман вирішив пригостити своїх співслужбовців обідом, тому гаяти час Зося не стала. Тим часом у «Небесній канцелярії» було зібрання янголів під керівництвом Бога – Творця та Бога – Сина Ісуса Христа. На зібранні обговорювали питання які стосувалися людства, серед цих питань підняли питання Анжеліки – Анни Шемальської, архангел Гавриїл сповістив новину, але приховав важку хворобу від якої вона помре:

            Бог – Творець: Гавриїл, ти серед архангелів єдиний «Благий вісник», чому не сказав про смерть?

            Арх. Гавриїл: О Всемогутній Творець, я не сказав, тому що це робота мого брата, невже б вона мені повірила?

               Бог – Творець: Гавриїл! Ти мав її попередити, за тебе он диявол Суккуб спокушає її, якщо ти не скажеш, то її душа не наслідує мого Царства.

            Арх. Гавриїл: Невже, ти Боже пробачиш її зраду?

            Бог – Творець: Мій син навіть пробачить, ти сумніваєшся?

            Арх. Гавриїл: Вона вважає, що правильно вчинила, хоча тобі поклони б’є кожен день і хвалить ім’я твого сина і Бога нашого. Трохи сердито промовив архангел.

            Бог – Творець: Гавриїл! Заспокойся, ти хочеш щоб я з тобою так само вчинив як із Люцифером? Розгнівано промовив Бог.

            Арх. Гавриїл: Гаразд! Пробач, мене Боже, не знаю, що на мене найшло. Вибачився архангел перед Всемогутнім Творцем.

            Янгол смерті Аваддон: У світі вісім мільярдів проблем, а ми підняли питання якоїсь зрадниці? Невже нема більше що обсудити? Обурено підняв питання янгол смерті.

            Бог – Творець: Ти чого взбісився? Я звернувся до Гавриїла, бо він не виконав моє прохання.

            Янгол смерті Аваддон: Вісім мільярдів проблем! Я її точно заберу зі «Світу живих» і нявкнути не встигне! Розгнівано промовив янгол. У залі зібрань почалися суперечки, нарешті Бог – Творець вгамував цей гамір і продовжив:

            Бог – Творець: Я є творець світу, тварин, морів, океанів, рік, птахів і людей. Я знаю думки кожного, кожен ще не встиг звернутись, а я вже знаю його прохання, я чую кожну думку, яка лине щодня, ви обурені і думаєте, що я не встигну зробити все, але ви забули, що я всемогутній, всюдисущий і маю владу над всім. Ти, Аваддон, забереш душу Анжеліки тоді, коли я тобі звелю, цей день ні вона, ні ви не знаєте, але не переживай… Ти зійдеш на Землю і візьмеш її за руку та поведеш до мене на суд. Зараз людство стикнулось з великою проблемою – війна, воює світ, це тільки початок, але я знаю, що сильні вистоять, я збережу тим життя, оселі їх та господарство, так було в пророцтвах і воно збувається, але це ще не кінець людству. Надіюсь, що ви мене почули і зрозуміли, надіюсь, що більше непорозумінь в нас не буде, можете бути вільними.

            Після того янголи розійшлись кожен по своїм справам, а тим часом Зося вже приготувала все і підійшла до військової частини, там її зустрів Герман:

            Герман: Привіт, сестро! Як твої справи?

            Зося: Привіт, дуже добре, приготувала вам поїсти, все в мене гаразд, що в тебе?

            Герман: Дуже вдячний, в мене теж добре, я зараз дам кухарям і вони накриють на стіл. Герман разом із Зосею пройшли всередину, Герман передав їжу, а кухарі почали розкладати та носити на стіл. Зося не стала залишатись, вирішила піти по магазинам, Герман попросив її бути обережною. Ідучи містом Зося роздивлялась, то на архітектуру, то на пропагандистські плакати, то прапори із нацистською символікою побачить, так не помітно вона дійшла до центру міста, а там магазин і охороняє німецький солдат:

            Зося: Чи можу я пройти всередину? Зося добре знала німецьку, тож їй було не складно у всіх ситуаціях.

            Німець: Там не місце таким як ти! Тільки для вищої нації!

            Зося: Але ж я… Тут німець перебив Зосю.

            Німець: З тебе німкеня, як з мене балерун! Геть звідси!

            Зося: Ну ти і паскуда! Тут німець взяв автомат і зробив постріл, Зося звичайно передбачила це і перестрахувавшись, всунула у ствол автомату палку. Автомат вибухнув у руках німецького загарбника тим самим контузив та пошкодив руки йому.

            Зося: Ну то що, я пройду? З посмішкою запитала вона.

            Німець: Іди! Тварюка така! Прохрипів німець. Зося зайшла всередину, пощастило, що продавець був поляк видавав ший себе за німця, той здогадався, що дівчина не проста, тим більше пройти через того охоронця змогла тільки вона:

            Продавець: Ну ти я бачу молодець!

            Зося: Дякую, а що мені треба було? Послухати і не зайти? То для мене не проблема.

            Продавець: Значить, ти сильна, раз тобі нічого не страшно робити.

            Зося: Годі вже про мене, підкажіть краще мені який одяг обрати, останній місяць зими, плюс скоро весна, хочу оновити гардероб.

            Продавець: Гаразд, он в тому залі є для вас всі речі і навіть наряди на всі випадки життя. Зося не підозрювала, що для Польщі і всього світу наступають жахливі – важкі часи, період коли будуть гинути, страждати, обморожуватись і голодати від нестачі їжі, Герман здогадувався, бо часто любив підслуховувати розмови фріців на застіллях.

            Накупившись Зося поїхала додому, на щастя негаразди оминули її стороною, Герман вирішив взяти вихідний і побути з сестрою, яка стала єдиним другом, помічником та близькою людиною. Останній день січня запам’ятається Зосі на завжди, а на перше лютого Герман взяв вихідні на десять днів, Зося про це не знає, бо Герман вирішив влаштувати їй приємний сюрприз. Ввечері Зося розклала та посортувала речі, не потрібні відклала, щоб віддати подругам, інші на смітник, а третю стопку – ті які буде ще носити разом з новими речами, вже не маючи сил приготувати собі вечерю, вона без сил лягла на своє ліжко і вмить заснула, прокинулась першого лютого від запаху ранкової кави яку приготував Герман для неї. Зося обійняла брата і подякувала за такий приємний сюрприз, звичайно ж його зацікавило як пройшов останній день січня, на емоціях Зося почала свою розповідь, а Герман слухав її не перебиваючи, також вона показала свій гардероб який перебрала ввечері, брат був задоволений, що у сестри є естетичний смак та правильний підхід до вибору одягу.