Lycoris

№25

Згасання (24. 01. 2026 – 30. 01. 2026)

Я впускаю ніч
у вікно,
а сама виходжу.
Апарати
досі
мерехтять монотонно.

Я шукаю ніж,
та ніде
його не знаходжу.
Що буде далі,
на жаль,
мені добре відомо.

Я дуже довго стою
біля вікна.
Чия це провина?
Я навіть зараз
не до кінця впевнена,
що не так зробила.

У цій будівлі зараз
я одна.
Цей світ уже скоро
повністю
поглине темрява.
І це просто чудово.

Я дивлюся
у вікно
на нічне місто.
Мені треба
обов'язково
помити підлогу.

Я зробила
собі ножем
криваве намисто.
Я почуватимусь
щасливою
хоча б ненадовго.

Скоро мене поглине
темрява.
Та я вже звикла
з усім
справлятися сама.
То у чому я винна?

У руці досі тримаю
уламок скла.
Хтось вмикає світло.
Тепер мені
ніде сховатися.
Рани добре видно.

Я вже звикла
приймати
ці гіркі пігулки.
Лікарі кажуть,
що це
мені допоможе.

Я ігнорую їх,
наче
випадкові звуки.
Я надто спокійна.
Це зовсім
на мене не схоже.

Я дуже довго стою
біля вікна.
Чия це провина?
Я навіть зараз
не до кінця впевнена,
що не так зробила.

У руці досі тримаю
уламок скла.
Хтось вмикає світло.
Тепер мені
ніде сховатися.
Рани добре видно.

Скоро мене поглине
темрява.
Та я вже звикла
з усім
справлятися сама.
То у чому я винна?

У цій будівлі зараз
я одна.
Цей світ уже скоро
повністю
поглине темрява.
І це просто чудово.

Подобається

#1155 в Містика/Жахи
#2765 в Різне
#615 в Поезія

Відредаговано: 30.01.2026