Lycoris

№23

Порожнеча (26. 10. 2025 – 31. 10. 2025)

Зроби моє фото
і постав у рамку.
Я помру цього ранку,
тож маю бути готова.

Як мене побачиш,
я вже буду інша.
Та моє обличчя
ти все одно пригадаєш.

Шпалери в коридорі
стали білі від снігу.
Відлуння мого сміху
досі чутно в цьому домі.

Немає дверей,
та всі вікна розбиті.
У цьому світі
не приймають людей.

Коли я лежатиму
в землі,
для людей час зупиниться.
В моєму
потонете сні.
Вже ніхто не прокинеться.

Усі, хто тут жив,
померли в тиші.
Ми зовсім інші.
В нас більше життів.

Вони застигли,
мов на картині.
У моїй квартирі
не лишили слідів.

Ти маєш знати –
це я їх вбила,
тому, що хотіла,
до пекла втікти.

Блакитні шпалери
заляпані кров'ю.
Якщо я зникну –
вже не зможеш знайти.

Мене замкнули
в труні,
сподіваючись знищити.
Та нащастя я не маю
душі,
тож не можу загинути.

Жодна з цих душ
не побачить раю.
Я обіцяю,
знайду всіх їх та вб'ю.

Я повернуся,
коли ще буде темно.
Вони вже мертві.
Усе скінчилося.

Запам'ятай:
у цьому світі
люди не потрібні.
Тож померти їм дай.

Тепер зроби моє фото
і постав у рамку.
Я помру цього ранку.
Я вже готова.

Коли я лежатиму
в землі,
для людей час зупиниться.
В моєму
потонете сні.
Вже ніхто не прокинеться.

Вони замкнули мене
в труні,
сподіваючись знищити.
Та нащастя я не маю
душі,
тож не можу загинути.

Подобається

#1155 в Містика/Жахи
#2765 в Різне
#615 в Поезія

Відредаговано: 30.01.2026