Lycoris
№7
51. Кінець [людство] (02. 04. 2024 - 29. 04. 2024)
На стінах кров.
Моя кімната пахне залізом.
Хтось прийшов.
Та щось робити вже запізно.
Я сама
розмалювала свої стіни.
І їх всіх
я вбила також самостійно.
Хтось кричав,
а хтось помер майже одразу.
Уламки скла
достатньо гострі цього разу.
Витерти кров,
і десь подалі тіла спалити,
щоб ніхто не знайшов.
І просто продовжувати жити.
Вони хотіли про все забути.
Вони збиралися жити по-своєму.
Та хто сказав, що так може бути?
Я не жалкую, що нарешті це скоїла.
Новий день.
Так, начебто нічого не сталося.
І тепер
я сховати це все постараюся.
То все брехня,
що я вчора когось вбила.
Це не я.
Я б ніколи цього не зробила.
Схоже, я
не надто впевнено говорю.
Але що
із цим робити, я не знаю.
Сьогодні знов
стіни червоним розфарбую.
Їхню кров
я напам'ять собі залишу.
Я хотіла в крові їх втопити.
Щоби нікого на Землі не лишилося.
Навіть якщо вони хочуть жити.
Поки не зникнуть, я не заспокоюся.
Підлога і стіни в кривавих плямах.
За ними немає кому сумувати.
Та мені доведеться тепер прибирати...
Тепер вони нарешті мертві.
Тепер нарешті все закінчиться.
Навряд чи вони боялися смерті,
чи того, що після з ними станеться.
#362 в Містика/Жахи
#772 в Різне
#111 в Поезія
Відредаговано: 13.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
