Lycoris

№6

Надматерія (30. 03. 2024 - 01. 04. 2024)

Місяць застряг у павутинні.
Мертві зірки по небу кружляють.
Усі ці зміни достатньо дивні,
та люди їх досі не помічають.

Сонце втопилося в річці з крові.
Небо розбилося і впало на землю.
Люди не були до того готові.
Нарешті світ став досконалим для мене.

Блакитна планета стала криваво-червоною.
Зірки на чорні діри перетворилися.
В цьому світі небезпечно бути людиною.
Вони вже пожалкували, що народилися.

Вони всі гадали, що я божевільна.
Коли я сказала, що Сонце померло.
Я не сперечалася, просто їх вбила.
Вони не побачать, як я знищу Землю.

На іншому боці нічого немає.
Там немає раю, і немає пекла.
Наступне життя там на них не чекає.
Та вони в це не вірять, бо занадто вперті.

Ваш "бог" вас покинув, а ви цього не помітили.
І всіх, хто був близько, він з собою забрав.
Та все одно ви до останнього вірили.
Ця дурість скоро назад повернеться вам.

Я дивлюся на небо, і нічого не бачу...

Сьогодні я зникну, бо сама цього хочу...

Ваш "бог" навіть не існував, а ви все одно вірили.
Ці віра і принесла вам такий жорстокий фінал.
Бо для мене люди завжди були безнадійними.
Я знищу кожну клітину у ваших тілах.

Alinarise (Murly Barsic)

Подобається

#362 в Містика/Жахи
#772 в Різне
#111 в Поезія

У тексті є: помста, інша реальність, інший світ

Відредаговано: 13.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись