Частина Сьома

Що я в біса зробила?

-Ти повелась, як маленька.-кинувши до рота картоплю фрі, Єгор продовжив.- Те що якісь ліві люди назвали тебе, дівчиною Котляра і ти хотіла помсти не виправдовує твій вчинок. Розумієш?

Я не люблю свого брата.

 Чому він завжди говорить такі правильні речі?

Перемкнувши телешоу, на телевізорі окинув мене поглядом. -І поговори з ним, те що ви створювали одне одному проблеми в дитинстві, не означає що це потрібно переносити в освідомленне життя. Буде легше Льоль.

Нахмурилась, і кинула в брата подушку. Ненавиджу коли він називає мене Льоль.. А він це робить, завжди між іншим!

-А, що робити з тією, дівчиною..?-нагадала.

-Хз.

-Ти хвилину назад читав мені лекцію! Але не можеш дати посту пораду?

Єгор хмикнув. -Хочеш пораду? Вирости, мелюзга, ти хочеш грати "по-дорослому" -.зобразив він дужки пальцями.-Але не можеш навчитись спершу подумати а тоді вже щось робити.-позіхнувши, побажав мені спокійної ночі, і пішов наверх.

Він правий.

                                         ************

-Ляля, я що сплю?-протер очі Сергій.-Мені кошмар приснився, і ти стоїш на моєму порозі?-здивувався.

От баран, може поїхати назад додому..? Ще ніби є час..

Ніби вловивши обдумування в моїх очах, Котляр затягнув мене до квартири.

Роззувшись, роззирнулась. Красиво... Цікаво хто дизайнер його інтер'єру?

-А...Батьки вдома?

Котляр позіхнув. -У відряджені.

Що ж...

-То що хотіла Ляль?-повернуши мою увагу до його персони спитав.

Хах, вибачитись?

Ні якось по тупому прозвучить.

Спитати чи все серйозно в твоїх стосунках з Версачою, бо мене гризе совість? 

Ні, ще тупіше.

-Е-е, я приклад з алгебри не зрозуміла..-кліпнула.

-Ти шо гониш?-скрикнув, Сергій різко відкривши очі.

-Ну..Ти ж математику добре знаєш?

Що я говорю? Мала ж вибачитись і поїхати! От придурошна...

-В мене четвірка, Княжна.-вздихнув хлопець.

Його плечі помітно здригнулись, через сміх.

-Та гаразд. Я хотіла вибачитись!-видихнула, що ж це сказати було навіть легше ніж я уявляла.

Хлопець вирівнявся, і наблизився на кілька кроків, нахилившись почав...Обнюхувати мене? Він що подумав що я...

-Ти не п'яна..Ти що приймаєш?-раптом посерйознішав, його темні брови опустились, погляд нахмурився.

-Та пішов ти! Мені соромно, що я руйную твої відносини з дівчиною. Пробач. Давай оголосимо мир? За тиждень, всі забудуть за слух який ти пустив, і про той поцілунок..Теж пробач.

Він кивнув.

-Я, хочу все пояснити твоїй дівчині. Мене реально совість мучить! Котляр прошу.

-Заспокойся, якби я був в стосунках ніколи б нікого не цілував, тим більше тебе.

Я кивнула. Стоп що?

-Тобто? Ти сам казав, що дівчина тебе дуже змінила і що..

-Припини, Ляля, ми не зустрічаємось, я просто хотів провчити тебе. Не думав що ти до мене приставати почнеш!-поклавши руку на серці закліпав.

-Я приставати?-крикнула

-Ну, ти навіть зараз серед ночі до мене прийшла. Хіба не приставання?

Та, він! Та я.. Та пішло воно!

Відмерши, пройшла вдаривши його плечем, і рушила до дверей. Та щоб я ще раз.! Та що був він ..

-Заспокойся, Княжна.-видихнув.-Вночі я тебе вже нікуди не пущу.