Частина Четверта

-Я більше, не згоджусь на жодну з твоїх тупих ідей!-зле шикнула, протерши очі, макіяж і так зіпсований і пече все страшно!
-Ну хто ж знав, що він мене..Ну тобто нас.-зітхнула Діна.-...обмане.

Я! Я, відчула, що помста близько, але ні бляха захотілось веселощів! На вечірках давно не була! Ну Котляр, і сволоч....Знав же, що я Дінку послухаю, і ми таки поїдемо.. І нікого адреса не настрожила.
-Ну дівчата, може все-таки по...

Відкинувши голову до неба, видихнула. -Слухай, я тобі зараз..-знявши туфлю, зробила кліька кроків вперед, хлопець  відійшов піднявши руки.

-Ну але, я ж так..-почесав потилицю.-Ну компанію....Скласти..
-Тримай...На згадку!-крикнула на останок, і вхопивши спантеличену і заплакану Діну за руку, потягла до виходу. Хлопець, так і залишився стояти позаду, але вже з моєю туфлею в руці. Незнаю навіть, як його звати, і це добре, не маю бажання знайомитись дядь Валєрою, ще однтм алкашом якогось під'їзду. 
Я звісно нічого проти немаю, з того що міг придумати Котляр цей "читацький клуб" в якому ми опинились спочатку, ще адекватно, але після ми відбивались від інших алкоголіків, я бляха набралась пригод на кілька днів вперед! І шлях би його трафив це геть інша частина міста. Якого хріна, я не передумала ще в дорозі?
-Таксі, буде за кілька хвилин..
Діана заховала телефон, і повторивши "Вибач, я хотіла повеселитись" замовкла.
-Ліль..
-Та що таке?-гримнула, на вулиці холодно і того таксі не видно..Переминалась з ноги на ногу.-Досить вже вибачатись, набридло.
-Та там, Котляр, Ліля.-пискнула подруга, і розвернулась до машини.
-Ох невже? Цирк знову приїхав?-огризнулась.-Зараз я йому...
-Почекай...
А що чекати? Візьму і зроблю! Ох він ще й з дівчиною, так Діна була права, в нього зараз інші забавки. А вона така нічого, красива... Чорне волосся, висока..Брендові шмотки доречі. Це що, сумка "Versace"?? Ну ніхє.. собі! Я за такою два місяці всі магазини оббігала, а вона лімітовано холєра..
-Слухай ти!-підійшовши до здивовано Котляра, який і сказав тільки."-Якої зарази, Лялю..?", ткнула його в груди, м.. Тканина футболки така нічого.. Приємна, треба буде підсікти який це бренд.
-Думаєш це смішно? Після тараканів, клуб читацький, дуже (остроумно), але..-слово інше. 
Котляр нахмурив брови, і поклав руки мені на плечі, сіпнулась, але не відійшла, вперто прожовжувала виставляти притензії.
-Ти чого мокра.?-порушив він мою тираду, і я зависла.
Що? Він серйозно? Я йому погрожую прямим текстом!!."-Тобі гаплик, Котляр! Я тобі таке влаштую! Ти будеш зеленкою обмазаний, я тебе..."
Кліпнула.
-Діана в машину сідай.-кинув, хлопець через плече не розвертаючись від мене.
Незнаю яким чином мене затаскали в машину, але скажу так, я відбивалась як могла, ну але всеодно от сиджу в теплому салоні ауді, і мовчу як партизан, поки Діна рокзазує як, я сварилась з алкашами потім ми віткали, ну тоді довелось дістати балончик перцовий, і оглушити всіх. Довелось лізли в фонтан протерти очі, бо хто холєра знав, що та фігня в другий бік пшикне? Ну я трохи там поплавала..Впала..Теино все-таки. 
А все через грьобаного Котляра, і його "тусовку"! Яка насправді "клуб читачів порнушки".
-Малько, я тебе додому підкину, і Лялю довезу.-кивнув хлопець послухавши розповідь.
Подруга нахмурилась.-Я Лілю саму не залишу.
Ну хоть за щось дякую.!
-Чого це?
-Бо ти баран, і водиш по дибільному.-кинула я.
В Котряла очі на лоба полізли. -Ні Ляль, ти реально офігівша стала?-повернувся до мене.-Я тобі тараканів пробачив, на тусовку запросив! І не винний, що дехто адреси переплутав.-кинув погляд через дзверкало назад.
-Ага, і що?-спитала.
-Нічого, забий.-скривився Котляр.
-Ну а що ти чекав?-хмикнула.-Я стільки років терпіла твої викрутаси! А тепер що? Ти перший почав! І вечірка мені твоя нахрін не потрібна, сиділа б собі вдома, або до хлопця б пішла.-ляпнула.
Котляр, дзвінко розсміявся. -До кого? До хлопця?..-весь салон запллонився цим звуком, я закотила очі. 
-Та пішов ти..
-Ну так тебе ніхто не заставляв, йти до мене на тусовку.-кинув уважний погляд.- І приспустись трохи Княжна, усі минулі роки  я...Ти мене бісиш короче.-усміхнувся.-А те, що зараз я ставлюсь до тебе м'якше, заслуга моєї дівчини. 
А...Ясно. Ну смак в нього гарний, дівчина і сумка...Одразу зрозуміло, чий це подарунок.
-Приїхали. Передягнись Лялю, бо захворієш в школу не прийдеш..Ну а ти ж хочеш війни.-його очі не добре блиснули.-Ну то буде тобі війна.
Я вилетіла з машини, і так само шкидко залетіла до хати вхопившись за Діну.
-Боже нашо тобі ця війна, Лілька.-занила вона.-Все ж так добре починалось..
-Ага..-кивнула, але думки мої витали геть далеко, цікаво давно він з дівчиною тією зустрічаються, що вона його "так змінила"...

Попрошу поставити зірочку, та написати коментар це дуже підтримує ❤️

Гарного дня/вечора! 

🤍🎀