Частина Перша

Ненавиджу мажорів. Ненавиджу клятого Котляра. Ненавиджу бляха! Якого милого повернувся? Не добре було за кордоном, в пісояку і під сонечком? Бісить-ь-ь!

-Княжна, ти охриніла!?-почувся голос Сергія, з іншого кінця коридору, ох Котряр нарешті знайшов мій сюрприз! Супер, невже він думав, що його вибрики залишаться безнаказаними?

Е ні-і-і, роки три назад так і було, він ображав мене, обзивав, відкрито вів війну, щоб вижити з школи, але я дотримувалась строї і недієвої схеми "ігнор", та це не діяло, і врятував мене лише його переїзд. Ну а зараз, я не буду сидіти склавши руки, коли він видумує нову хрінь!

Він реально тупий чи притвоється?-замислилась глянувши на розлючене обличчя, і дим з носу. Ов..

Невже штучні таракани, реально його налякали? Який бідося, плак плак.

-Та пішов ти нахрін.-зле прошипіла, і грюкнувши шафкою, продовжила спостерігати за його наближенням.

Незнаю, що дівчата в ньому знаходять...Але по ліцеї, та й місту впевнено ходить вірус під назвою -"Хочу Котляра". Хоча сонечко в теплих краях, пішло йому на користь мушу визнати, он який загар, мені щоб такий отримати треба під сонцем кілька тижнів лежати.! 

А він після приїзду на неньку, вмотав на моря і за тиждень такий чудовий тон отримав..Ну що за несправедливість...?

-Воу-у, приспустись Сержику.-скривши губи, в подобі посмішки.

Він ненавидів будь які формі свого імені. Лише Сергій, тихо або шепотом. Його слова між іншим.

Руки, мабуть боляче вдарились об шафку, але він навіть не скривився, аж надто був зайнятим..

-Нє, Княжна реально офігіла?-прошипів, сірі очі продовжили сканувати моє обличчя, та я навіть не сіпнулась.

Войовничо склавши руки на грудях, іронічно зігнула брову.-Ти про що?

О так, дивитись як Сергій виходить з себе, це була моя таємна маніакальна мрія. Знаєте, це виглядало як помста..Коли ти така спокійна і тримаєш все-е-е під контролем, а він...Ну а він просто кобель.

-Якого хріна, Лялю?

Не зрушивши з місця, поклала руки на його плечі, і з посмішкою прошепотіла.-З поверненям, Сержику.- і рвучко зігнувшись виринула з під його рук.

-Тобі кінець, Княжна..-крикнув, але я не вже не звертала на це увагу, аж надто була зайнята дорогою до кабінету...Ну і що, що я вчусь тут одинадцять років? Я память погану маю

Попрошу поставити зірочку, та написати коментар це дуже підтримує ❤️

Гарного дня/вечора! 

🤍🎀