Новину про те, що мій двоюрідний брат Семен вирішив одружитися, мені по-секрету, нещодавно розповіла його мама, тітка Мар’яна. Звістка ця і втішила і ошелешила мене водночас. Радів я тому що щиросердно бажав братові сімейного щастя і пристрасного кохання. А дивувався бо якось не вірилося що все це насправді станеться. Ще б пак, братові вже понад сорок, а він і досі вперто холостякує не сприймаючи жіноче товариство всерйоз.
Практично ніхто з рідних і близьких не знав про причини такого ставлення Семена до прекрасної половини людства. На всі запитання чоловік зазвичай віджартовувався якимось легковажними відмовками. Мовляв він ще не готовий до таких відповідальних стосунків, або спершу треба зробити кар’єру і заробити побільше грошей, а тоді вже думати про дружину і дітей, чи вже зовсім банальне, що найцінніше в його житті це свобода і він ніколи не проміняє її на штамп в паспорті. І напевне лиш я один знав що ж насправді не давало братові стати одруженим чоловіком.
Трапилося все це давно, ще в ті прекрасні часи коли ми обидва були молодими юнаками. Разом відчайдушно парубкували, разом віддавалися на поталу розваг і пустощів, навіть спокушали дівчат з однієї і тої ж компанії разом. І все це безтурботно, легковажно, не задумуючись про можливі наслідки. А вони як на диво та все таки врешті-решт і виникли на нашу голову.
Несподівано виявилося що мій брат до нестями закохався в одну дівчину. Начебто нічого й особливого, та для Семена це було перше і найбільше почуття за все його життя. Якщо раніше всі стосунки з жіноцтвом були для нього не більше як звичайна забава, то з тою він наче збожеволів. Всі розмови, всі думки, всі мрії у нього були лише про неї. Не минало й дня щоб брат буквально не доводив мене до сказу своїми нав’язливими розповідями про те яка чудова, симпатична, спокуслива й неперевершена у нього тепер дівчина.
На жаль «любовний угар» у Семена тривав не довго. Не минуло й кілька місяців як його кохана кинула його. Подробицями цього «дійства» брат уже чомусь не ділився зі мною. Тільки був він після розставання похмурим, засмученим і непривітним. Десь в глибині душі я розумів його. Раніше ж все було навпаки, а тепер Семена, улюбленця багатьох представників слабкої статі якесь дівчисько залишило з носом. І зробило це так принизливо, що образа і презирство на жінок залишилося в серці брата на цілі два десятиліття.
Невеличка розвідувальна операція, яка складалася з допитливого телефонного дзвінку до тітки Мар’яни, дозволила мені більш-менш прояснити ситуацію. Виявилося що сучасна обраниця брата молодша від нього майже на десять років. Вона розлучена і самотужки виховує малого синочка. Працює в якійсь туристичній агенції міста, де Семен власне і познайомився з нею. І найголовніше він знову закоханий в неї до безтями.
Заінтригований почутим я з неабияким нетерпінням чекав на знайомство з обраницею брата. А відбутися вона була запланована на День Молоді. Саме в цю червневу неділю брат несподівано запросив мене до себе на шашлики. До цієї дати я готувався з якимось незрозумілим, трепетним хвилюванням. Чому так себе почував й гадки не мав, та на святковий пікнік мені, зізнаюсь, їхалося з нелегким серцем.
Інтуїція мене на жаль не обманула. Хоча зовні тоді все було надзвичайно мило й приязно. Брат мешкав на околиці міста у власному особняку. Півгодини на автомобілі і ми вже в нього в гостях. Дружина вилізши з салону поправляє своє темно-вишневе плаття. Я неспішно дістаю з багажника кульки з нашою часткою частувань. Підходить Семен в компанії з невисокою шатенкою, починається процедура нашого знайомства, а дальше все немов у густому тумані…
…З Яною ми знайомі вже не один день. Я знаю її добре і давно. З жінкою вперше довелося зустрітися ще коли вона була наївною юнкою, а я жонатим чоловіком з купою сімейних проблем і негараздів. В той час вона влаштувалася працювати звичайною бухгалтеркою-практиканткою на фірму де я був заступник директора і її безпосереднім начальником.
Поява в нашому офісі молодої співробітниці викликала невеликий фурор. Практично кожен по своєму оцінив новеньку колегу по роботі. Жінки зазвичай кидали заздрісливі погляди в її сторону, чоловіки частенько затамовували подих від захоплення дивлячись дівчині вслід. Дійсно не захопитися Яною було просто нереально. Невисока, тендітна зі звабливою зачіскою яскравої блондинки. Нагадувала красиву фарфорову ляльку, через що я про себе почав жартома звати її «ЛЯЛЯ».
Минула дещиця часу і зі мною стали творитися дивні, незрозумілі речі. Варто було зустрітися з новою практиканткою як я починав відчувати незбагненне збентеження. В присутності Яни мене кидало в жар, думки починали плуталися, в горлі пересихало, а серце так калатало, що здавалося ось-ось вирветься з грудей. Однієї приязної посмішки дівчини, одного її доброзичливого слова вистачало щоб перетворити мене суворого прискіпливого начальника на безпорадного і розгубленого бовдура.
Звісно я всіма силами намагався побороти цю свою «сердечну недугу» та все було намарно. Врешті-решт все ж якось зумів допатрати що головна причина моєї душевної бентеги це – кохання. Смішно і лячно було в цьому зізнатися собі однак від правди не втечеш. Незважаючи на різницю у віці й те що вже був одружений мимоволі піддався чарам любові до цієї білявки. І найгіршим в цій ситуації було те що я й найменшого поняття не мав як мені діяти надалі. Не відав як маю надалі поводитися з власною дружиною, що потрібно сказати Яні, як взагалі надалі жити з усвідомленням того кохаю ту котра мені не належить і не зможе належати.
Події ж розгорталися свої чином і на жаль не в найкращу сторону. Доволі скоро я зауважив ще одну дивину. Ляля наче ненароком, однак все частіше й частіше стала навідуватися до мого кабінету. То їй якийсь звіт підпиши, то потрібен дозвіл на малозначущу довідку, а то взагалі з похнюпленим личком слізно прохає пояснити як розібратися в накладних. І все це ніби випадково, виключно по роботі.
#10713 в Любовні романи
#2624 в Короткий любовний роман
#4212 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 20.03.2020