Лялькарка

Ніч огорнула місто.

У квартирі панувала пітьма і повна тиша. Лише в одній невеликій віддаленій кімнаті, за зачиненими дверима, горіли свічки. Тьмяне мерехтливе світло створювало ворухливі тіні, що танцювали по всіх стінах та стелі.

На підлозі червоною крейдою у колі була намальована пентаграма: символ захисту від темних сил. На гранях цієї зірки і стояли запалені свічки. В самому центрі сиділа жінка, схиливши голову над великою мідною мискою.

Не поспішаючи, вона складала у тарілку різні трави та прянощі, після чого підпалила їх. Кімнату заполонив приємний мускусний запах. Відклавши посудину в сторону, жінка поклала перед собою невелику дерев’яну дошку, а на неї ганчір’яну ляльку.

— Тварюка! Сволота! Наволоч! — промовляла жінка до ляльки, мало не прискаючи отрутою. — Ненавиджу тебе! Горіти тобі у пеклі!

— Маріє, люба, то ти там? — ледь чутно пролунав голос якогось чоловіка з віддаленої кімнати.

— Так, я, — максимально спокійно відгукнулася жінка. — Засинай, я скоро прийду.

— Добре, не працюй допізна, — почулося добряче позіхання чоловіка.

— Добре, коханий.

Жінка зітхнула і знову повернулася до ляльки. Продовжила вона вже пошепки:

— Здохни! Щоб тобі пусто було! Скотиняка! — в кожне нове слово вона вкладала все більше злості та ненависті. Під кінець у неї мало не палали очі від прокльонів.

Зрештою Марія закінчила. Перевівши подих і протерши спітнілий лоб, вона продовжила свої приготування. З невеликого пакетика дістала пасмо волосся. Розділивши його, жінка обмотала ним руки та ноги ляльки. Під шов між тулубом та головою Марія запхала кілька зрізаних нігтів.

Також з пакета жінка дістала носовичок з засохлою кров’ю на ньому і розтерла її по обличчю ляльки. Наостанок вона відрізала від хустинки довгий шматочок тканини і зав’язала його, як плащ, навколо шиї ляльки.

Закінчивши приготування, вона зітхнула. Марія сподівалася, що це спрацює, адже робила все так, як прочитала у книзі. І хоча жінка сумнівалася, що ритуал справжній, все ж вирішила спробувати.

Нарешті час підійшов до найважливішої частини. Взявши ляльку у ліву руку, в правій вона вже тримала голку. Трохи невпевнено Марія спробувала вколоти ляльку у живіт, але руки тряслися, тож голка зайшла у бік і вийшла там, де повинна бути нирка.

— Маріє, — почувся голос чоловіка з кімнати.

— Що, коханий?

— У мене щось в попереку стріляє. Можеш прийти і намазати мені спину отією своєю маззю?

— Так, звичайно. Зараз прийду, ще кілька хвилин — і закінчую.

— Добре.

Жінка розпливлася у задоволеній посмішці.

Наступна голка таки потрапила у живіт. І, для більшої впевненості, вона натиснула ляльці прямо під голкою.

У квартирі пролунали гучні кроки, наче пробігло з десяток дітей.

— Петре? Все добре? — поцікавилася жінка.

— Так, все нормально, — голос звучав трохи ближче. — Шлунок прихопило, — здавлено відповів чоловік. Після чого почулися характерні звуки очищення кишківника.

Марія тихенько хіхікала, прикриваючи рукою рота, щоб випадково не почув Петро. Вона була на сьомому небі від щастя. Все спрацювало навіть краще, ніж сподівалася.

За кілька хвилин почувся злив унітаза, який повернув жінку до реальності зі своїх думок. Одразу ж Марія вирішила закінчити розпочате. Наступна голка встряла в районі коліна. І тут же пролунав глухий звук: на підлогу впало щось велике, майже біля самих її дверей.

— Оуч… — вилаявся Петро. — Та що ж це таке сьогодні?.. Все болить. Я наче розвалююся…

Жінка ледь стримувала свій сміх.

— Маріє, ти там ще довго працюватимеш? — піднявшись, він наближався до дверей.

— Вже закінчую, йди лягай, — прочистивши горло, відповіла вона.

В наступну ж мить жінка обхопила руками шию ляльки і з усією силою стисла долоні.

— Що ти там так пізно роби… — прямісінько з-за дверей почувся здавлений хрип.

Петро повернув ручку, щоб покликати на допомогу жінку. Він не міг набрати повітря у груди. Заглянувши всередину, чоловік побачив, як його кохана душить ляльку. На її обличчі красувалася щаслива та навіть трохи божевільна усмішка.

— Ненавиджу тебе! Ти мені все життя зіпсував! Горіти тобі у пеклі! — з ненавистю прошепотіла вона і ще дужче здавила шию ляльки.

Чоловік тримався за свою шию, намагаючись прибрати невидимі руки. Зрештою він звалився на коліна, на шиї здулися вени, його губи посиніли, а очі закотилися. Падаючи у кімнату, він зачепив рукою найближчу свічку, яка покотилася по підлозі, але так і не згасла.

Марія, охоплена ейфорією, продовжувала стискати шию ляльки, щоб закінчити розпочате. Вона не помітила, як свічка підкотилася до її сукні з синтетичної тканини.

Вже наступної миті вогонь охопив всю одежу, що була на ній. Жінка кричала що було сил, вона кинула ляльку і намагалася зняти з себе речі. Проте одежа почала плавитися і вже встигла перемішатися з її шкірою, яка шкварчала. У повітрі з'явився огидний сморід горілого волосся, а одразу за ним такий знайомий та приємний запах шашлику.

Через біль, вставши на ноги, Марія спробувала добігти до ванної кімнати, щоб загасити полум’я, проте перечепилася через бездиханне тіло свого чоловіка.

Вогонь огортав кожну клітинку, обпікав кожен живий нерв на тілі, посилаючи імпульси в мозок, наче мільйон голок, які встромили одночасно. Біль був настільки сильний та нестерпний, що вже за кілька митей жінка втратила свідомість від больового шоку.

Полум'я повільно поглинало кожен метр квартири, разом із двома тілами колись щасливої пари.