З чистого аркуша

Віра Дейнеко виявилася худорлявою згорбленою старенькою, схожою на кульбабку через пухнасте сиве волосся, яке вибивалося з-під білої хустини. Вона сиділа на веранді пансіонату зі спицями в руках і щось зосереджено плела. 

Коли директорка підвела їх до неї, то бабусині очі округлилися. 

Вона вражено дивилася на Олю, і не могла сказати жодного слова. 

 — Добрий день, — Богдан вирішив взяти ініціативу в свої руки. — Вибачте, що ми вас потурбували, але сталася вельми дивна історія…

Бабуся все так же сиділа непорушно. ніяк не реагуючи  на його слова.

 — З вами все добре? — спитала директорка. — Віро Іванівно, якщо вам зле, я зараз покличу медсестру…

 — Ні, все добре, — тихо відповіла старенька. — Просто ця дівчина нагадала мені… одну мою знайому. 

 — Ну добре, — завідувачка кивнула. — Не буду вам заважати. Віра Іванівна у нас товариська, і пам’ять у неї чудова. розкаже вам багато цікавих історій. 

Вони відрекомендувалися журналістами, щоб не викликати зайвих підозр. Але коли  директриса пансіонату пішла, Богдан розповів літній жінці усе, що почув від Олі. 

Здається, та зовсім не здивувалася. 

 — Знаєте, — тихо сказала вона. — Я знаю, про кого ви говорите. Той привид… Я знала її. Він кликав її лялечкою, але насправді її звали Тамарою…

Оля широко розплющеними очима дивилася на стареньку. 

 — Я працювала в тому будинку замолоду, — продовжила Віра Іванівна. — Господар був важливою персоною, як тоді казали. Працював у НКВС. Боровся з “ворогами народу”. Але з донькою одного такого “ворога” чомусь одружився. Мабуть, щоб не потрапити в табори, вона погодилася. Але хіба то було життя? Він же був садистом, інших на таку роботу не беруть. Міг її обізвати найгіршими словами, ударити ні за що ні про що. Постійно твердив, що вона “зіпсована”, що поки його немає вдома, Тамара приводить коханців. І хоча я заступалася за неї, казала, що ніхто, крім нас трьох, у домі не буває, він все одно не вірив. Якось він прийшов п’яний і кричав на дружину особливо голосно. А потім… Потім на другий день я знайшла її в петлі. Він сказав, що вона наклала на себе руки, бо їй було соромно за свого батька. Але я думаю, що це він довів її… Або навіть сам накинув петлю на її шию, і вибив стільця з-під ніг. 

 — І що було далі? — спитав Богдан. 

 — Нічого, її поховали, він одружився вдруге, з якоюсь своєю співробітницею. Я звільнилася, не захотіла більше там працювати. Більше не чула про нього нічого. Але згодом його діти продали будинок і поїхали жити за кордон. То це той самий будинок, про який ви розповідаєте… Мабуть, бідна Тамара досі не знає спокою…

***

Вони їхали до будинку мовчки. 

Богдан не знав, як буде розповідати Олексію про почуте. Зрештою, чи для того ця історія щось значитиме? Мабуть, скаже освятити будинок чи щось подібне. 

Але, схоже, на Олю розповідь Віри Іванівни справила гнітюче враження. 

Коли авто спинилося, вона поспішила вийти  ще раніше, ніж він встиг відчинити дверцята, і Богдан міг заприсягтися, що на її очах блищали сльози…

А за кілька хвилин, підіймаючись сходами, він почув голосний крик.

Зорієнтувавшись, звідки він лунає, підбіг до  “рожевої” спальні і відчинив двері. Оля стояла, притуливши руки до грудей, і дивилася на стіну, де тими ж червоними літерами було написано: “Не повторюй моїх помилок!”

 — Вона увесь цей час зверталася до тебе, — Богдан підійшов і уважно заглянув їй в очі. — Олю, як ти живеш, тільки чесно? Чоловік погано до тебе ставиться? Кривдить? 

Вона мовчала, відводячи погляд кудись убік і вниз. 

З цієї мовчанки було зрозуміло, що його припущення є вірними. 

 — От що, — сказав він. — Збирай речі, ми негайно поїдемо звідси. 

 — Але… — Оля злякано поглянула на нього. Втім він бачив, що в її очах ніби загорівся вогник надії. 

 — Чи ти хочеш…? — він кивнув на стіну, де багряніли ніби виведені  свіжою кров’ю літери. 

Вона швидко похитала головою і взяла його за руку. Так само довірливо, як колись у дитинстві.

… За годину його автівка  виїхала за межі маєтку та рушила до міста. Життя починалося спочатку. Тільки тепер для Олі був шанс прожити його не красивою лялечкою, а коханою  і щасливою жінкою… 

Друзі, щиро дякую за підтримку моєї книги! Діліться враженнями від прочитаного, мені буде дуже цікаво!

А також запрошую до інших своїх книг, вони написані в різних жанрах, і серед них ви неодмінно знайдете історію собі до душі!

Серед найновіших такі книги: 

1 "У БАГАТИХ СВОЇ СЕКРЕТИ" - неймовірна історія про дівчину-психолога, яка влаштовується асистенткою до багатія, якого всі вважають трохи несповна розуму. Спершу Лері здається простим завдання, яке поставили перед нею, але згодом відкриваються все нові й нові сімейні таємниці, а її "об'єкт дослідження" починає викликати не тільки професійний інтерес...

2. "У ЦЕНТРІ УВАГИ" - книга про незвичайне знайомство блогерки та сина відомого модельєра, який захоплюється швидкою їздою. На них чекає  чимало пригод, а ви зможете зануритися у подорож  світом шоу-бізнесу, який, попри всю його видиму яскравість і красу, може виявитися вельми жорстоким...

3. "ЗРАДА. ОДРУЖЕННЯ НА ЗЛО". Це історя чотирьох друзів - двох хлопців і двох дівчат, які знайомі ще з дитинства. Причому двоє дівчат закохані в одного з хлопців, другий хлопець кохає одну з цих дівчат, а чи кохає кого-небудь перший хлопець - взагалі під великим питанням... І от у їхньому житті стається подія, яка різко все змінює...

Не забудьте натиснути кнопку "Відстежувати автора" в моєму профілі - і ви будете в курсі всіх новинок, подарунків і сюрпризів! 

Ваша М.Д.