« Львівський вузол: Рецепт забуття »

Лабіринт відторгнення

Сирени на Личаківській наближалися, розрізаючи ніч своїм безжальним неоновим світлом. Марк стояв над тілом Савича, заціпенілий, дивлячись на дим, що все ще слабко піднімався зі ствола «Макарова».

- Марку, кидай зброю! Ми маємо йти! — Антон схопив його за рукав, але підполковник був наче з каменю.

- Я вбив його... Він хотів дістати гаманець, а я... — голос Марка був порожнім. Психологічний захист, вибудований доктором Яворським, остаточно змило справжньою кров’ю на справжньому снігу.

Андрій швидко обшукав кишені вбитого. Окрім списку «на утилізацію», він знайшов старий ключ від камери схову на Львівському вокзалі та обірваний залізничний квиток до Кракова.

- Він хотів вивезти нас із міста, — прошепотів Андрій. — Савич знав, що Львів став пасткою.

- Поліція на брамі! — вигукнув Антон. — Сюди, через гробівці!

Вони кинулися вглиб цвинтаря, оминаючи величні пам'ятники видатним особистостям. Туман став їхнім єдиним союзником. Антон впевнено вів їх до старого, занедбаного склепу на краю 71-го поля.

- Мій батько колись працював тут реставратором, — сказав Антон. — Він показував мені вхід до технічних тунелів. Вони з’єднані з руслом Полтви. Це єдиний спосіб дістатися Високого Замку, не з’являючись на камерах спостереження.

Вони заскочили всередину склепу. Андрій ледь не зомлів від запаху сирості та сторічного пилу. Антон відсунув важку дубову плиту підлоги, відкриваючи зів чорного колодязя.

- Спускайтеся! Ну ж бо! Швидше!

Коли вони опинилися внизу, в тісному цегляному тунелі, зверху почулися крики поліцейських і гавкіт собак. Марк нарешті прийшов до тями. Він подивився на свої руки в промені ліхтарика Андрія.

- Тепер я точно той, ким ти мене зробив, докторе, — сказав він, дивлячись Яворському в очі. — Вбивця без пам'яті.

- Ми всі тепер — ніхто, — відповів Андрій, стискаючи знайдений ключ Савича. — Але Савич залишив нам шанс. Якщо ми дійдемо до шахти під Високим Замком знизу, ми дізнаємося, хто підписав той список.

Тунель вів їх углиб, туди, де під камінням Львова ревла річка Полтва, несучи в собі бруд та таємниці міста.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше