1. Розділ. Король початок.

 Король сумно підійшов до балкона свого палацу, який височів на вершині гори, і зупинив погляд на всьому місті, що простягалося перед ним, покритому блакитними відтінками ранкового туману. Його очі затрималися на храмі прибуття — величезній споруді з численними арками та високими куполами, де місто починалося і де, за його думкою, починалася його власна доля. Саме тут, на цій площі, яка стала визначною частиною його життя, він зустрічав незнайомців, шукаючи відповідей на свої запитання.

  Погляд короля затуманився, і він поринув у спогади — на Землю, в часи Другої світової війни, коли він був ще молодим бійцем Української Повстанської Армії. Спогади болісно спливали у його свідомості, і він знову побачив той фатальний день, коли їхню хату на Великдень обкружило НКВД. Це була мить, яку він не міг забути.

  Вони ще намагалися боротися, але сили були нерівні. Гранати, що летіли в їхній бік, здригали землю, їхній гучний вибух долинав з різних кімнат, і кожен наступний був страшнішим за попередній. Тіло короля, молодого і сповненого відваги, стало вразливим. Його серце билося шалено, він відчував, як паніка охоплює його, і його ноги наче втратили силу. Врешті-решт, він забився в куток, застрягши між стінами і дверима, і в його очах була лише одна думка — страх.

  Але саме в цей момент щось змінилося. Із темряви кімнати почало виходити світло, яке розпливалося лініями і пентаграмами, заповнюючи простір навколо нього. Це було не просто світло, це було щось магічне, надприродне, що виходило з глибин його самого. Відчувши, як під його ногами земля розступається, він миттєво провалився в темний тунель, який не мав ані початку, ані кінця. Тіло, сповнене жахом і болем, прагнуло рухатися в напрямку цього світла, яке ставало все яскравішим, неначе манило його в невідоме. Тунель розширявся, і він відчував, як простір навколо нього затягує його в невидиму безодню.

  Це було, немов відродження, але він не розумів, що це насправді. Ті моменти, коли він ковтав повітря, йому здавалося, що ось-ось він загине в цій темряві, але раптом з’явилося світло, яке виривалося з його нутра. І, коли цей тунель, що здавався нескінченним, нарешті прийшов до кінця, він опинився на іншому місці, де для нього почалася нова реальність. Ті перші миті після того, як він вийшов на поверхню, стали лише початком великої дороги, яку він мав пройти, і король ще не знав, скільки випробувань чекає на нього в цьому новому світі.

  Після того, як світло стихло і тунель розчинився, король опинився на незнайомій площі. Це була не та реальність, яку він колись знав. Площу оточували люди, що виглядали так, ніби також опинилися тут з різних куточків світу, і їхні очі були сповнені подиву та страху. Всі вони не розуміли, де знаходяться і чому. Їхні мови, які звучали незрозуміло один для одного, створювали атмосферу хаосу та невизначеності.

  Що ще більше турбувало короля — з ними прийшли проблеми з Землі. Не лише природа нового світу була чужою, але й стосунки між людьми виявилися незвичними і навіть небезпечними. Найгірше було те, що на площі з'явилися люди, яких король відразу впізнав: це були комуністи. Вони почали будувати свою утопію — комунізм, що здавався дуже недоречним і неприязним у цьому новому світі, де все ще залишалася боротьба за виживання.

Наодній із його стін площі призиву була прикрашена загадковою фразою, яка виглядала так: «Моє вікно благословення». Підходячи ближче, король помітив, що текст виглядав незрозумілим на перший погляд

  Як тільки він прочитав фразу, навколо нього з'явилася незвичайна енергія, яка почала лініями і візерунками з’являтися в повітрі. Це було «вікно благословення», яке надавало йому інформацію про себе .Король не міг іще зовсім звикнути до цього світу, але його інстинкти, а також новопридбані навички, допомагали йому витримувати важкі випробування. Рубання дров, яке спочатку здавалося буденним заняттям, дало йому дивовижне розуміння того, як правильно користуватися сокирою. Щоразу, коли він вдаряв по дереву, він відчував, як зростає його сила і точність. І ось одного дня, після тижня важкої праці, він отримав повідомлення про підвищення рівня: його навички з рубання дров стали неперевершеними. Як наслідок, з’явився новий навик — «Бронзове володіння сокирою», який дозволяв йому вражати ворогів з неймовірною швидкістю і силою, врятувавши його під час нападу монстрів.

  Перший справжній тест для новоприбулих і для цього світу стався, коли на площу напали жахливі монстри — гігантські собаки, чорні, з червоними очима, чиї рани від куль не кровоточили, а залишали лише темні, порожні дірки в тілі. Усі перші люди, які прибули разом з королем, були озброєні старими рушницями, але їхня зброя не діяла.  Люди падали від атак, але найбільша біда була в тому, що їхня зброя не могла поранити монстра достатньо сильно, щоб потрапити в ядро, яке зберігалося у глибинах його тіла , тільки сокира діяла ефективно . Все закінчувалося тим, що бійці гинули  коли монстр відривав частини їхніх тіл, залишаючи їм лише смерть.  Після цього нападу король отримав другий навик — «Кровоспас», який дозволяв зупиняти кровотечу і затягувати навіть найсерйозніші рани.

 Через місяць з’явилася нова група, і цей момент став новим випробуванням для короля. Частина цієї групи була одягнена в форму червоних і білих гвардійців, що нагадувала часи громадянської війни на Землі. Це було моментально зрозуміло королю, і відразу ж вибухнула перестрілка, у якій він разом із новим союзником, капітаном, боровся за виживання. Перестрілка була кривавою, і тільки з неймовірною відвагою капітан зміг вижити, хоч і був тяжко поранений.

 Цей момент став переломним для короля, бо саме тоді він підвищив свій рівень і отримав третій навик — «Милість короля» золотого рангу. Цей дар дозволяв йому передавати свої навички тим, хто поклявся у вірності. Це було величезне досягнення, оскільки такий дар давав змогу створити справжнє братство, здатне вистояти перед усіма труднощами нового світу.