Розділ 6

Пейзажі за вікном магрети змінювались з лісів на поля, а потім знову на ліси.

–Я навіть не знаю плакати мені чи сміятися, –Весело сказала мама після моєї розповіді про погрози ректора, –Лорд Барж зазвичай спокійний як риба, вочевидь в тебе талант проявляти істину сутність людей, мерзенний тип цей шановний, взагалі не шановний лорд. Минулого року він відмовився від своєї коханки, що завагітніла і влаштувала сцену під час прийому, він тоді відмахнувся від неї як від мухи і сказав її батьку, що виплатить компенсацію за «псування майна» з умовою, що вона позбавиться дитини. В кінці прийому баронеса Сайран, була з помітним синцем на обличчі і хоч ніхто не бачив як він з’явився, але подейкують, що лорд Барж був винуватцем.

–І йому після цьому дозволили бути ректором? –Я здивовано глянула на батьків.

–Ні, золото, його після цього відправили у заслання – бути ректором. –Мама глянула на мене співчутливо і я засоромилась своєї наївності.

–Я не залишу цих погроз і тієї ситуації, що трапилась. Хай там що, але ти знаходилась під захистом академії і твоя безпека мала бути на їх совісті, –Батько всю дорогу був задуманим та похмурим.

–Ну, зате я буду випускницею цієї «чудової», «елітної» академії. Чому її взагалі вважають престижною?! Вона стара як світ.

–Саме тому її вважають престижною, он скільки років і ніяк не розвалиться, –Іронічно протягнула мама, –Насправді, ти знаєш, що через захист, який вона дає учням. В нашій країні всього дві академії магії, одна старовинна біля гір, а інша нова, одразу біля столиці, але там постійно трапляються вбивства, –Мама стала серйознішою, –А в цій, це перша спроба вбивства за багато років.

–Ну не скажи, колись ми з одногрупниками варили зілля і я трохи перестарався з нагріванням, а моя одногрупниця кинула туди забагато коріння санху, як наслідок: густа зелена піна заповнила всю кімнату і ми ледь не задихнулись, така собі спроба вбивства ненароком. Тоді ще професор Абхрам смішно впав і замість нейтралізатора начаклував підсилювач. У піні був наш кабінет і частина коридору, ми спершу кашляли і магічно блокували розповсюдження піни, але після довго хіхікали з цього, –Батько нарешті посміхнувся спогадам.

–Ми тоді і познайомились з твоїм татом, –Продовжила мама, –Я вибігла на шум в коридорі і зорієнтувавшись у ситуації, начарувала розсіювач. Чомусь ніхто до цього не додумався. Пізніше в нас була з твоїм татом спільна вилазка, ми з командою полювали на злого духа, що знищив три селища і значно виріс у силі перш ніж про нього дізнались чаклуни. Я тоді одразу впізнала юнака, через якого з лабораторії ще місяць тхнуло травами, –Вона сміючись подивилась на свого чоловіка.

–Ага, вона кепкувала з мене всю місію, а потім врятувала мені життя відрубавши голову духу. Довелось кликати на побачення, –Відгукнувся голова роду Де Марк, взявши її за руку.

–Я раніше ніколи не думала про це, але мама залишила трохи своєї магії землі, хоч мала відректись і повністю прийняти магію нашого дому. Як так вийшло? –Пригадала дуже важливе запитання, яке з’явилось в моїй голові тільки після роз’яснень Катріоні про особливості родинних чарів і усвідомлення, що входячи у мій рід всі нові члени приймають вогонь і жертвують попередніми чарами. 

Чомусь батько почервонів і відвернувся після мого запитання, а мати відвела погляд і розгублено розгладжувала сукню, нетиповими для неї, різкими рухами.

–Ми з батьком вирішили, що буде безпечніше, якщо я залишу свою магію і буду не тільки частиною роду Де Марк, а й матиму приналежність до попереднього роду і попередньої родини, –Врешті сказала мама, –Є певні зілля, що тимчасово блокують рідну магію людини і дозволяють зачати дитину, без цього зілля твоя поява була б неможлива через конфлікт магії. Але це дуже небезпечно, я тоді ледь не померла.

Цікаве відкриття про яке я раніше ніколи не задумувалась. Виходить, що є вагома причина, чому в мене більше немає братів і сестер.

До кінця дороги батьки згадували історії зі свого навчання, а я трохи більше розпитувала про систему. Виходило, що з третього курсу з’являються значно цікавіші предмети і мені навіть захотілося скоріше повернутися в академію.

Рідний дім зустрів знайомою похмурістю сірого каменю. Але тепер він видавався мені чудовим, я з насолодою розім’яла ноги та увійшла всередину.

–Вітаємо, леді Луїзо! –Моя служниця присіла у поклоні.

Я кивнула у знак привітання. Попри зовнішню витримку я світилась щастям від теплого відчуття рідного дому.

Піднялась у свою кімнату, щоб прийняти ванну і вдягнути домашню сукню. Як я сумувала за теплою ванною з ароматом трав та відчуттям піни, що торкається шкіри. Моя служниця допомогла мені помитись та одягнути домашню сукню з легкої тканини фісташкового кольору.

Я спустилась до головної зали, де планувався пізній сніданок та чаювання.

–Чудово виглядаєш, Луїзо. –Сухо промовила бабуся, мабуть найвищу похвалу, що можна було почути від старшої леді дому Де Марк.

–Як для ледь не вбитої, так точно. Якщо взагалі є якісь стандарти вигляду після замаху, –Не втримала іронію і віджартувалась.

–Нууу.. –Протягнула тітка, –Синців і подряпин нема, сукня виглядає бездоганно, зачіска між іншим – теж. Ставлю тобі один з десяти балів за шкалою вцілілої під час замаху і то тільки за ледь помітну втому. –Вона підхопила мою думку.