Глава 12

   Які догадки чи плани не придумуй, реальність завжди знайде чим тебе здивувати. Причина цьому дуже проста, людина просто не в змозі оцінити й обробити всі варіанти можливостей. Осі мені теж випала можливість в цьому впевнитись. Вийшов з кімнати на вулицю і відразу опинився в натовпі дуже злих людей. Причина одна і та сама — обікрали кімнату. Я навіть присвиснув, понад 20 гравців, а злодій старався. Артефакт у нього теж непоганий, стало зрозуміло, крав як міг, на вдачу. Одна проблема, навіщо це робити на початку гри, невже не можна почекати, доки гравці наберуть собі трохи більше цінних речей?

   Морочити собі голову чужими загагулинами жодного сенсу немає. Натовп теж нової інформації не приніс, лише багато прокльонів та бажання знайти злодія. Історія неприємна, але в іграх таке трапляється, потрібно йти далі. Взяв напрямок на банк, зніму трохи запасів монет, потів по лавках, відновити зброю та інше. Ходити в одному одязі у грі дуже погана ідея. Злі гравці не звертали на мене уваги, що досить доречно. Але через натовп неможливо помітити, чи за мною хтось шпигує. Трохи покрутив головою, проте знайти щось в такому скупченні нереально.

   Хоча дорога до банку досить коротка, не більше метрів 700, дійти я так і не зміг. Біла входу, коли залишалось ступити декілька десятків кроків, я почув дзвін. З дверей банку вискочив гравець, весь в чорному, а за ним охоронці, дуже круто вдягнені. Всі охоронці на вулиці біля банку теж направились ловити злочинця. Схоже, це і є той злодій. що обікрав кімнати. А розмаху його діянь можна тільки позаздрити. Ця думка, схоже, з'явилася не тільки в мене. Натовп почав рухатись йому навпростець, ціль дуже зрозуміла, не дати втекти. Піддавшись настрою, я теж ринувся до злочинця, вхопити, або поставити підніжку, для цього багато вмінь не потрібно. А ось сам гравець подумав інакше, зупинився, швидко витягнув з кишені якийсь кристал, схожий на віддзеркалену піраміду. Почувся викрик охоронців:

   - Лучники, не дайте йому телепортуватись!

   Я тільки зуби стиснув, хлопець досить гарно затарився різними крутими речами. На початку гри таке можливо тільки при вливанні реальних грошей в гру, так званий донат. Потратити кучу грошей, щоб обікрасти всіх і вся. Скільки людей, стільки й розваг. Чим більше у людей грошей, тим фантастичніші у них розваги. Ось тільки охоронці в даній грі зовсім не для красивого фону. Зловмисник встиг активувати артефакт, а позаду вистрелив охоронець с арбалета. Стріла попала точно в руку с телепортом, гравець щось викрикнув, а кристал вислизнув з руки та полетів, отримавши поштовх від стріли. Я ухилитись не зміг і ця річ просо прилипла до мого тіла, разом зі стрілою. Остання втратила основну силу інерції та просто подряпала мені груди, а ось активований артефакт запрацював на всю.

   Системне повідомлення: “Ви активували одноразовий артефакт швидкого переміщення. Ви не встановили кінцеві координати. Переміщення здійснюється в випадкові, несмертельні координати.”

   Мене окутало яскраве світло, потім секунда темряви і я лежу на чомусь твердому, схоже на каміння. Навкруги стіни, але видимість є, дуже погана. Якісь кристали на стелі ледь світяться, що дозволяє розгледіти обриси предметів недалеко від себе. Я в печері. Правду сказали, координати не смертельні, відразу не здох. А про дупу віслюка жодних гарантій не давали.

   Від стіни щось відділилося та повільно почало рухатись в мою сторону. Концентрація погляду допомогла розпізнати створіння, павук. Розмірами з чотирьох дуже гарних тарантулів. Дуже мохнатий, навіть на лапках, з чередою червоних очей та дуже малими щелепами. Останні явно не для поїдання м'ясного. Ось тільки на вегетаріанця ця істота теж не тягне. Я швидко оглянувся, крім невеликих каменів нічого. У мене теж залишилося 2 золоті монети, 6 сріблом, одежа сільського робітника та кристал некроманта. З умінь: некромантія, підняття скелета, бій на мечах та акробатика. Все мимо. Одне зірке око зараз дуже згодилось, в такій темряві я бачу куди краще, ніж зазвичай інші люди.

   Павука я просто схопив рукою за спину та перевернув верх ногами. Від у відповідь вистрелив павутиною, які тільки чудом не втрапила міні в обличчя. Далі беру камінь та намагаюсь просто розчавити створіння. Куди там, його панцир на диво дуже товстий, навіть декілька ударів каменем нічого не зробили. Павук намагався не залишатися в боржниках і ще декілька разів стріляв павутиною. Наступної миті стало зрозуміло, потрібно тікати, швидко.

   Системне сповіщення: “Уміння першопроходець отримало рівень. Теперішній рівень - 2”.

   Чого б уміння піднялось? Відповідь тільки одна, щось сталося поза моєю увагою. Павука я закинув як найдалі та почав рухатись, стукнувши себе по голову. Павуки рідко живуть по одинці, особливо великі та хижі. У них часто буває головне створіння та гніздо. Моя здогадка втрапила в ціль, почулися звуки пересування чогось малого по каменю, а потім я помітив з десяток павуків. Теоретично, я можу просто померти та відродитись. Проблем дві — я не встановлював точку відродження, і можу втратити кристал некроманта.

   Ситуація дуже погана, втрачати нема чого і я побіг. Хоча, зі сторони це скоріше швидкі кроки, в темряві печери досить складно розвити високу швидкість. А ось павуки на такі дрібниці уваги не звертали й відстань між нами почала дуже швидко зменшуватись. З відчаю спробував створення скелета на павуку, результату жодного. Жива тварина не підходить для заклинання. Мене дуже сильно відкинуло вліво, прямо в відгалуження проходів. Від такого удару потемніло в очах.

   Системне сповіщення: “У вас контузія, ваші рухи втрачають чітку координацію на 20 секунд”

   О, я дуже радий, навіть підвестись не можу нормально. Руки не слухаються, ноги йду не в тому напрямку. Зі сторони, навіть трохи смішно, схожий на п'яного восьминога. Павукам позаду стало зовсім невесело. Я почув писк, а потім помітив, як їх по одному ловить довгий язик, чи щось на нього схоже. Решта павуків побігла назад. Схоже, зустрівся природний ворог, який їми харчується. Залишається надіятись, що після павуків ця істота не візьметься за мене.