Настрій зіпсовано. Більшість людей готуються до вечірок заздалегідь. Себе показати та на інших поглянути. А у мене проблема — грошей на нову, дорогу одежу просто нема. Буде важко, зустрічають там тільки по одежці. Додаємо сюди моє максимальне небажання там знаходитись, отримуємо крайню версію пекла на землі. Соціалізація, ага, насадження всім думок частини. Скільки не бідкайся, ситуація не зміниться. Йти потрібно, посиджу собі в стороні. Якось прорвуся.
Перевірив свої запаси одежі, потинявся по хаті та під шумок нервів завалився спати. Сон виявився досить оригінальним. Мене навколо оточила кислотно-зелена субстанція. Спочатку дуже хотілося втекти, потім стало дуже спокійно, наче мене обняла рідна мати. далі були слова, мова не знайома, навіть звуки розібрати важко. Але я зміг розпізнати суть мовлення. Вороги і тут, і там. Потрібно берегтися, потрібні союзники, спокійні, перевірені. Люди, що будуть казати правду, а не те що я хочу почути. Дуже не хотілось покидати цей дивний туман, але ранок взяв своє і мені довелось розплющити очі. Якби не відчуття цілковитого спокою та щастя, сон міг тягнути на кошмар. Приймаючи ранкову ванну, я тричі мотав головою, аби викинути спогади та зосередитись.
Перед зануренням встановив собі ліміт перебування в грі. Як показала практика, я можу там затримуватись, а завтра важкий день, потрібно виспатися. Читати форуми чи пошту не хотілося, тому пірнув відразу, після сніданку. Гра зустріла мене сутінками печери. Після ранкового світла, пітьма здається дещо зловісною. Мої скелети сумлінно стукали кийками по жилі з рудою. Поряд валялися куски добутої мідної руди. Нарахував 27 штук. Три робітники, якім не потрібно нічого платити, окрім подачі нових кийків, добули досить непогану кількість руди. А я тим часом відсипався в ліжку. Залишилось дізнатись скільки я отримаю. Зібрав весь товар і поглянув на характеристики скелетів:
************
Скелет гнола
Рівень загрози - 1
Уміння:
Удар кийком - 5
Удар ногою - 1
************
Всі три підопічні вирівнялись в уміннях. Але лише +3 до уміння Удар кийком за ніч, трохи слабо. Схоже, скелети мають зовсім інший алгоритм підняття умінь. Лишив моїх вірних друзів далі добувати руду, сам пішов в початок шахт, до місцевого торгаша, потрібно спробувати все продати.
Дорога виявилась максимально безпечною, ніяких звірів не зустрів. Навіть трішки засумував. Клан добре дбає про гроші. Шахтарі повинні приносити руду, все інше їх не стосується. Дуже сумне життя, так можливо зненавидіти гру. Таки думки проминули, доки переставляв ноги до входу, саме там засів торговець. За цей час мимо мене пробігло три шахтарі. Всі поспішають добути більше руди, тому пересуваються максимально швидко. Я теж взяв швидший темп, імітуючи, що втомився і не можу довго бігати. Сильно виділятися не хочеться. звичайно, завжди можна прикинутись повним нубом, але не потрібно занадто зловживати цим.
Торгаш сидів на досить непогано зробленій лавці. Жодних возів з товаром, лавок або ще чогось не побачиш. Тільки сам торговець, та декілька помічників. Гра вносить свої корективи в будь-яку професію. Навіщо брати дорогі вози, якщо декілька гравців просто можуть сховати все у свої віртуальні інвентарі? Є тільки одна умова — всі повинні вкластись в силу, навіть у шкоду іншим характеристикам.
- Викладай, що приніс. - церемонитись, знайомитись зі мною ніхто не побажав.
- Ось, 27 кусків руди. - я теж не ліз з розмовами.
- Непогано, більше чим в середньому для новачка. - на мене подивились по іншому, звичайно, я приніс гроші. - ти вже мав уміння шахтаря?
- Ні, но досить мені в цій грі досить непогано везе. - мій мозок почав швидко рухати сірою речовиною, дурень, так попався. - ось і тут досить непогано мені випадають куски.
- Не хвалися! - схоже повірив. - Доки вдача йде в руки. біжи ще працюй. За ці куски даю по 5 мідних, всього 135 монет.
Я мовчки забрав гроші й удав вигляду, що швидко йду до свого місця. В голові увімкнувся калькулятор. За пів доби 135 монет, це приблизно 200 мідних монет за добу, або 2 срібні. Не важко зрозуміти, за місяць більш як 60 срібних я не побачу. Йомайо! Таких заробітків навіть на найбільше дешевий аккаунт недостатньо. Та що там аккаунт, тут навіть на життя недостатньо, якщо навіть взяти безплатний аккаунт. Навіть, якщо розкачати уміння добування руди, це не дасть потрібного результату. Бідні шахтарі, їм потрібно високий рівень уміння, потім знайти клан який дозволить добувати більше дорогу руду, міфріл, наприклад. Представляю, наскільки такий шліх важкий. А що я можу протиставити? У мене більше робочих рук, але вони не кваліфіковані. Продавати руду в місті буде вигіднішою справою, але клан, якщо дізнається, зробить з мене злочинця і почне ганяти. Шукати власну шахту? Поряд з містами їх заберуть сильні клани, навіть воювати за них будуть. А далеко від міст не варіант, там сильні монстри й далеко возити. Для такого потрібно мати сили середнього клану. Схоже, заробіток доведеться дещо відтермінувати та вдаритись в підняття навичок, особливо некромантії та всього, що з нею пов'язано.
Я повернувся до своїх скелетів. Працюють, невпинно, без скиглення. Просто працівники року. Одна проблема, вивести їх з шахти непомітно не вийде. Схоже, настала пора прощатись. Три удари, три купки залишок кісток. Далі швидко зібрав 2 куски руди та пішов знову на вихід. Зі сторони виглядає дивно, що я не відразу все кинув та пішов. Потрібна гарна відмазка. Як на зло, до голови нічого не приходить.
Так нічого не придумавши, дійшов до торговця. Віддав останніх два куски руди забрав своїх 10 мідних монет і вже хотів йти до міста. Але продаван звернувся до мене:
- Хлопче! Зачекай.
- Так?
- Якщо тебе не задовольняє ціна, давай, підпишемо контракт. У всіх контрактників ціна 10 монет за кусок. Причому стабільно, навіть, якщо ціна руди в містах знизиться. Також, — не замовкав торговець. - Ціни на обладнання будуть нижчими. То як?