Глава 9

   Ліки довелось замовити швидким доставленням, голова просто ламалась навпіл. Силою примусив себе трохи перекусити, голодний організм погано відновлюється. Тім часом ліки прилетіли на квадрокоптері. Пігулки подіяли хвилин через 15 і я почав дещо краще усвідомлювати реальність. Ось здається дали мені по голові не так вже сильно, а скільки часу на відновлення потрібно. Заглянув на форум гри, нічого цікавого, тролінг і спам, як завжди. Така стабільність навіть гріє душу. Тільки самому приєднуватись до цих веселощів зовсім не хочеться. Далі пройшовся по сайтах новин, приділяючи увагу випадкам, який стався з мною. Інформації виявилось досить багато, більше ніж 7 зареєстрованих нападів. Всі поблизу мого району. Якось ідея грабувати тих, хто багато грає, мене дивує. Занадто проста, повинна давати багато попадань мимо. Але вони цим займаються, причому досить успішно. Дуже дивно. Збільшив район пошуку. В інших містах та країнах теж є напади на гравців. Схеми різні, цілі однакові — гравці які довго сидять в онлайні, бажано одинаки. А ще я досить часто бачив рекламу: “приєднуйтесь до гільдій. Сильні угруповання можуть вам допомогти не тільки в грі, але і в реальному житті. Самі круті гільдії здають в оренду захищені будинки. Там тільки гравці вашого клану, охорона.” Схоже пазл зійшовся. З однієї сторони напади, з іншої замануха в гільдії. Більше гравців, бажано ремісничих професій, більший прибуток гільдії. А навіть, можливо, монополія на деякі види послуг. Схоже, людство ще нескоро зміниться. А я втрапив в цю історію як звичайний статист. В Поліції буде ще одна справа, якою можна лякати довірливих людей.

   Щось мені реальність набридла до синіх їжаків. Швидко в капсулу, мені ще завдання потрібно здати. З'явився на тому ж місці, недалеко від входу до каналізації, всі речі на місці. Смороду вже не чути, час, що я був не в грі, зарахувався і всі запахи розсіялись. Настрій дещо піднявся і я рушив до коменданта. Фактично у мене лише хвості щурів, більше нічого нема, але є шанс підняти репутацію, марним не буде. На підході до коменданта я натрапив на групу гравців. Четверо — лучник дівчина, боєць, маг і лікар, всі хлопці. Всі вдіти дуже гарно, як для старту гри, схоже речі куплені на аукціоні. Я постарався зробити обличчя цеглиною і пройти мимо. Не вийшло, дівчина подивилась в мою сторону, оцінила і я почув:

   - Вибач. Ти часом не хвости щурів хочеш здати? - голос дуже приємний.

   - Так. А що? Є якісь проблеми? - рівень моєї параної підвищився до розмірів храму поряд з нами.

   - Жодних проблем. Але є пропозиція. Якщо в тебе хвостів більше як 20, ми готові викупити кожен по 10 мідних монет. Нам вони дуже потрібні для репутації. Що скажеш?

   Я глянув в інвентар, хвостів у мене 26, здається достатньо.

   - Можу продати 20 штук.

   - Більше нема?

   - 6 штук залишу собі, хочу закрити квест.

   - Для квесту досить 3 штук, перевірено. - голос все такий же солодкий, погляд мені не подобається.

   - Добре, забирай 23 штуки. - я передав хвости.

   - Ось, 230 мідних монет, як обіцяла. - справді, мені передали все мідними монетами. - Є ще одна порада, цікаво?

   - Якщо безкоштовно. - різка відмова може їх розсердити, а мені такі проблеми не потрібні.

   - Замість каналізації можеш піти в шахти недалеко від міста. Там наш клан тримає охорону. Там є багато мідних жил. Не дуже дорого, зате мало монстрів і легко починати добувати навіть без навичок. А наш клан відразу все скупає. Також ми допомагаємо тим, хто з нами співпрацює — якщо помреш, тебе доведуть до твого трупу, у нас можливо замовити спорядження за низькими цінами. Вступати до нашого клану зовсім не обов'язково. Як тобі таке?

   Спочатку хотілось відмовитись від такої нахабної пропозиції. Ага, допомагають, я ж прямо повірив. Спорядження купують десь дуже дешево, гуртом, а продають трішки дешевше цін в столиці. які в принципі високі. Забирати мідь будуть теж максимально дешево. звичайно, якщо в тебе прокачане уміння і ти добуваєш швидко і багато, то така схема вигідна. Але коли то я прокачаю уміння? О, взагалі, у мене дуже мало залишилось пустих місць для навичок. Вдихнув і видихнув тричі, заспокоївся. Ідея досить непогана, потрібно скористатись. Мало монстрів, це добре. Шахтарі рідко ходять темними кутками, вони зайняти рудою, не будуть слідкувати за мною. Проблема тільки з охороною, але, думаю, розберусь. Непогане місце попрактикуватись в скелетах, так і шукати мене там будуть в останню чергу. Кому спаде на думку, що чувак з глобальним квестом в шахті мідь добуває? В цей момент це досить хороше прикриття.

   - Я згоден, куди мені йти потрібно?

   - Ось тобі карта, просто слідуй по ній, на дорозі нема монстрів. Коли прийдеш до входу, там будуть охоронці, скажеш їм, що тебе прислала Матильда. Наш клан — Оверрат.

   - Дякую. - я вирішив надалі показувати свою не дуже розумну сторону.

   - І тобі дякую, допоміг закрити квест.

   На цьому ми розійшлися. Говорила вона складно, схоже, брала уроки риторики. Ось тільки очі видавили її наміри. Знайшла чергового лоха, це було написано. Байдуже, для мене такий виверт долі навіть в плюс, а що думають про мене інші — то їх проблеми. Як казав класик: “Людина, яка не боїться показатись дурною, може обдурити будь-кого”.

   Дорога до шахти справді була простою і безпечною. охоронці свою роботу виконували досить гарно. А я подумав, що вступивши в гільдію, тобі прийдеться робити що скажуть. Наприклад, замість цікавого завдання, тебе заставлять охороняти  шахту з нубами. всюди є плюси та мінуси.

   Сама шахта просто збивала з ніг своїми розмірами. Схоже сюди можливо засунути п'яту частину столиці. Ось чому стільки зусиль для заманювання сюди робітників. Шахта велика, може приносити дуже багато міді. Сама мідь річ дешева, але кількість вирішує. Наймати гравців з прокачаним умінням нерентабельно. А хтось типу мене просто ідеально підходить. Для мене це теж добре. Охоронець сказав, щоб я далеко не заходив. Там жили кращі, але вони не встигають винищувати монстрів далеко в шахті. Доведеться помирати частіше. Я чесно пообіцяв дослухатись до нього. тільки навпаки, мені дуже потрібно забратись по далі, там очей менше, а свободи більше.