Частина третя

 ***

Коли Майєр побачив жовте сяйво, то здогадався, що з Чарівною Криницею, щось відбувається і побіг туди. Але жив він у хатині в лісі, і не міг швидко дістатися до Мармурової печери в центрі Чарівного Острова, де знаходилась Чарівна Криниця. Якби він знав, що не може втрачати багато часу, то поспішив би, і зміг врятувати світ від загрози, що нависла над ним немов дощова хмара.
Він міг своїми чарівними силами зупинити злодійку, і знову перетворити її в змію. Або вогняною кулею вбити її. І таким чином захистив Чарівну Криницю. Поки змія не навчилися користуватися своїми набутими силами.
Але він запізнився. Пророцтво здійснилося.
- Стоп! - Почувся гучний голос і перед нею з'явився чарівник цих гір, Майєр. - Ні, по-твоєму не буде, повзуча істота...
Він не встиг договорити до кінця, як дівчина стала величезною змією і зареготала страшним сміхом, що холодить кров.
- Ти земляний черв'як, як с-смієш-ш так говорити із с-своєю володаркою! Ви вс-сі будете підкорятис-ся мені!
- Які в тебе амбітні плани, як для звичайної слизької, повзучої мерзоти!
- Мене звуть Лус-скубра! І... ти доведи, щ-що я звичайна, с-слизька, повзуча мерзота!  С-слизька, повзуча - можливо. Але не звичайна!
Змія вжалила його і з молодого хлопця він став дуже старим і немічним дідом. Він відчув біль на місті укусу. А потім, неначе чарівні сили вийшли з нього разом із кров’ю.
- Тепер вс-ся твоя с-сила буде моєю, і буде с-служити не добру, а злу, - прошипіла зміюка, і поповзла геть.
«- Як же я так продивився? - подумав Майєр. - Що ж тепер робити? Книга! Зараз вона десь тут у Смарагдовій печері, - згадав він печеру в якій вчився чаклувати. - Мені терміново треба туди. Вчитель казав всі відповіді вній. Треба швидше дістатись до неї, поки про неї не дізналась Лускубра».
Стрибнувши в море, Лускубра зачаїлася на дні в очікуванні нової жертви. А чарівник Майєр поспішив до Смарагдової печери за «Книгою Світу».