Частина друга

Частина друга

На цьому Чарівному Острові було багато таємних доріжок і не прохідних стежок, по яких вже цілу вічність не ходили навіть дикі звірі. Там в затаєних скелях було заховано Чарівну Криницю. Вона давно поросла диким плющем.

Але одного разу, велика королівська кобра, ховаючись від спеки, заповзла в ущелину між скель. Бо шукала місце прохолодніше, щоб пережити денну спеку, і впала в криницю. Чарівні води засяяли жовтим світлом і... перетворили змію в красуню-дівчину. Хоча вода в Чарівній Криниці - чарівна то перетворивши її на людину, серце її все одно залишилося холодним і злим. Незважаючи на її вроду вона стала злою чаклункою. Володаркою темряви. Чарівна Криниця дала їй чарівну силу, і вона навчилася чаклувати і перетворюватися в різних страшних чудовиськ.

Минув час, доки вона змогла вибратись з криниці. Кобра не одразу зрозуміла, що вилазячи, чіплялась пальцями за каміння Чарівної Криниці.

- Щ-що з-зі мною с-сталос-ся? Руки, пальці, - вона подивилася на свої руки і доторкнулася до обличчя. - Тепла, м'яка ш-шкіра. Оу, а щ-що це? - запитала вона торкаючись шматка зміїної шкіри в себе на обличчі. 

Так, вона змінилась, лишень декілька шматків зміїної шкіри залишились на милицях, на лобі, шиї, руках, і очі, як і були, такі саме жовті і холодні.

Змія сіла на край Чарівної Криниці, стягла шкіру з хвоста, і здивувалась, побачивши дві людські ноги. А коли вона нахилилася в криницю, щоб подивитися на своє відображення, то побачила обличчя дівчини з жовтими очима.

- Так... я с-стала людиною!? Х-х, - посміхнулася вона. - Треба ж? Виходить - ця криниця - чарівна. Тепер я зможу правити с-світом! Вс-сім с-світом! І так, гра починаєтьс-ся! - засичала змія.

Вона перекинулась на змію, виповзла з криниці, і знову стала людиною.

- Наказую вс-сім з-звірам, - заводила вона руками над чарівною водою, нахилившись в Криницю. - Вс-сім комахам і навіть людям с-слухатис-сь мене! Відтепер я володарка цієї землі!