Розділ 5: Остання конфронтація

У серці Академії Елдорія Вільям, Аврора та професор Торнфілд стояли перед високими дверима. Його ошатне різьблення зображувало міфічних істот, переплетених у танці чар — свідчення сили, яка ховалася всередині.

Коли вони обмінювалися рішучими поглядами, на них лягла тягар подорожі. Вони зіткнулися з незліченними випробуваннями, розгадували загадкові таємниці та долали ворогів із тіні. Тепер настав час для останнього протистояння — остаточного випробування їхньої стійкості та рішучості.

З колективним подихом вони відчинили великі двері, відкриваючи те, що лежало за ними. Кімната була величезна й оповита темрявою — гобелен моторошного шепоту й холодної тиші. Єдиний промінь місячного світла пробивався крізь світлове вікно вгорі, кидаючи ефірне сяйво на фігуру, що стояла в центрі — фігуру, яка випромінювала повітря злоби й гіркоти.

Луціус Блекторн повернувся до них обличчям, його очі сяяли змішаним викликом і відчаєм. Коли він кепкував над ними, його голос був злий отрутою, його слова були пронизані підступною чарівністю, яка захопила багатьох. «Отже, ти прийшов, щоб кинути мені виклик», — посміхнувся він, і його голос лунав по кімнаті.

Пронизливі блакитні очі Вільяма зустріли погляд Луціуса, непохитний у своїй рішучості. Він стояв високо, його присутність привертала увагу. — На цьому твоє правління закінчується, Луціє, — твердо заявив він. «Правда розкрита, і справедливість восторжествує».

Аврора підійшла до Вільяма, її зелені очі палали рішучістю. Її пустотлива посмішка перетворилася на лютий вираз непокори. «Ми об’єдналися проти вашої темряви», — сміливо заявила вона. «Елдорія заслуговує кращого, ніж ваші маніпуляції та жага влади».

Професор Торнфілд виступив уперед — стовп мудрості й загадкових знань. Його погляд уперся в Луціуса, в його голосі звучала влада. «Ваші дії загрожували самій структурі цього царства», — попередив він. «Ми не дозволимо, щоб Елдорія була поглинена вашою темрявою».

Кімната затріщала від напруги, коли обличчя Луціуса скривилося від суміші гніву й відчаю. Він знав, що його ретельно вибудована павутина брехні й обману розплуталася перед їхнім непохитним духом і загадковим розумом. Проте він відмовився поступатися.

Поки тріо готувалося до бою, перед ними чекало справжнє випробування їхньої сили. Їх спільна мета та непохитна рішучість підживлювали їхню рішучість. Протистояння буде жорстоким, результат невизначеним, але вони були єдині у прагненні справедливості — для загиблого студента, для Елдорії та майбутнього, яке їх чекало попереду.

В останній раз обмінявшись рішучими поглядами, Вільям, Аврора та професор Торнфілд приготувалися до остаточної битви — зіткнення між світлом і темрявою, між справедливістю та злобою. У той вирішальний момент вони об’єдналися — сила, з якою доводилося рахуватися в царстві, де переплелися магія й таємниця.

І коли вони готувалися зустрітися з Люціусом Блекторном у фінальній конфронтації, вони знали, що їхній непохитний дух і загадковий розум проведуть їх крізь тіні до світла. Майбутня битва перевірить їх силу, стійкість і відданість дотриманню принципів, які їх визначили.

Бо в цьому останньому протистоянні справедливість восторжествує, істини будуть розкриті, а загадкові глибини їхніх розумів засяють назовні — незмінне свідчення сили інтелекту над темрявою.

***

У самому центрі Академії Елдорії, поки триває битва, Вільям, Аврора та професор Торнфілд протистоять Луціусу Блекторну та його вірним послідовникам. Чари стикаються з лютими ударами, створюючи спалахи світла, які освітлюють великий зал. Зброя брязкає в симфонії металевого відлуння, що лунає в повітрі.

Гострий розум Вільяма аналізує кожен рух, його пронизливі блакитні очі оглядають поле бою. Він передбачає наступні удари своїх опонентів, знаходячи отвори для використання з високою точністю. Розрахованими рухами він парирує атаки та завдає контрударів, його блискуче дедуктивне міркування керує кожним рухом.

Аврора рухається з витонченістю та спритністю, її гнучка форма спритно ухиляється від атак. Її блискучі зелені очі метаються між ворогами, оцінюючи їхні слабкості. Вона вражає з розрахованою лютістю, націлюючись на вразливі точки з ефективністю, породженою інтуїцією та гострим сприйняттям.

Професор Торнфілд передає стародавню магію, його голос резонує з таємничою силою. Заклинання легко стікають з його вуст, викликаючи бурі енергії, що огортають ворогів. Блискавки тріщать у повітрі, освітлюючи його постаріле обличчя, коли він плете складні заклинання, щоб захистити та підсилити своїх союзників.

Із загостренням битви стає очевидною їхня колективна сила — сила, об’єднана проти темряви. Їхні рухи гармонійні, непомітно доповнюючи одне одного, коли вони орієнтуються в хаосі. Вони борються не лише за справедливість, але й один за одного — за зв’язок, який вони сформували протягом своєї важкої подорожі.

З кожним ударом і заклинанням сили Луціуса Блекторна починають слабшати. Їхня впевненість коливається, коли вони виявляються перевершеними непохитним духом і неперевершеною майстерністю тріо. Загадковий розум Вільяма розраховує стратегії на льоту, використовуючи слабкі місця та змінюючи хід битви. Спритні рефлекси Аврори дозволяють їй швидко ухилятися від атак, завдаючи точних ударів. Майстерність професора Торнфілда у стародавній магії перемагає їхніх супротивників, його заклинання вражають з непохитною силою.

Коли битва досягає кульмінації, Люцій опиняється загнаним у кут. Великий зал наповнений відгомонами тріумфу тріо — свідченням їхньої стійкості та непохитної рішучості. У кімнаті настає тиша, коли Люціус усвідомлює масштаби своєї поразки. Його зарозуміла маска хитається, виявляючи спалах страху в його очах.

Вільям крокує вперед, його голос звучить переконано. «На цьому твоє правління закінчується, Луціє», — твердо заявляє він. «Правда була відкрита, і Елдорія підніметься над вашою темрявою».