Розділ 15. Лабіринт серверів

Повітря в зоні «Zero» стало солодкуватим і задушливим — так пахне пластик і кремній, коли вони нагріваються до критичної межі. Еліс бігла вздовж нескінченних стелажів, що утворювали справжній геометричний лабіринт. Тут, у самому серці «Aeterna», дані не були абстракцією. Вони були відчутними: кожен дрібний вогник на панелі — це чиєсь життя, чийсь відредагований спогад, чиясь цифрова в’язниця.

​— Марку, я не бачу виходу! Система заблокувала гермозатвори! — вигукнула вона, зупинившись перед масивною сталевою перегородкою, що перекрила шлях до сходів.

​— Озирнися... на третій ряд... стійка 402-Б, — голос Марка був переривчастим, наче стара радіостанція, що виходить із зони прийому. — Там є сервісний люк для дронів-охолоджувачів. Ти зможеш пролізти.

​Еліс кинулася до вказаного місця. Вона побачила вузький отвір, з якого виривалося крижане повітря — останні зусилля системи клімат-контролю. Вона залізла всередину, відчуваючи, як холодний метал обпікає шкіру. Навколо неї в темряві шахти проносилися тисячі оптичних кабелів, якими зараз мчав вірус «Відлуння», стираючи терабайти інформації.

​Раптом вона почула гуркіт за спиною. Артур не здався. Він знайшов аварійну сокиру і тепер прорубував собі шлях крізь пластикові перегородки, намагаючись дістатися до Еліс або до вцілілих вузлів зв’язку.

​— Вона не втече! — кричав він, і його голос, спотворений луною шахти, звучав як гарчання звіра. — Марку, я знаю, ти мене чуєш! Якщо ти не зупиниш вірус, я вб’ю її прямо тут, у цій норі!

​Еліс завмерла. Вона була в пастці всередині вузького тунелю.

— Не слухай його, Марку! Продовжуй видалення!

​— Ел... — прошепотів Марк. — Я бачу його. Він підключив свій планшет до резервної лінії. Він намагається створити «цифрову копію» тебе... прямо зараз. Силоміць. Він хоче записати твій мозок, поки ти жива, щоб мати важіль тиску на мене.

​Еліс відчула різкий біль у потилиці — її нейро-інтерфейс збожеволів. Артур почав дистанційне сканування її кори головного мозку, використовуючи потужні випромінювачі серверної зони. Це було схоже на те, як тисячі голок одночасно впиваються в думки.

​— Зупинись... Артуре... — вона впала на коліна всередині шахти.

​Перед її очима почали спалахувати її власні спогади, що виривалися з пам'яті: перший день у школі, обличчя матері, перший поцілунок із Марком. Система висмоктувала їх, перетворюючи на байти даних.

​— Я бачу тебе, Еліс! — ревів Артур десь зовсім поруч. — Ти станеш моїм найкращим архітектором. Назавжди. Я витру все зайве, залишу лише відданість компанії!

​У цей момент лабіринт серверів здригнувся від потужного електричного розряду. Марк зробив те, на що не наважувався раніше. Він замкнув усі резервні лінії на себе, створюючи гігантську електромагнітну петлю.

​— Прощавай, Артуре, — пролунав голос Марка, але тепер це був не шепіт. Це був грім.

​Яскравий блакитний спалах заповнив увесь простір лабіринту. Еліс заплющила очі. Вона відчула, як тиск на її мозок миттєво зник. Почувся тріск електроніки, що плавиться, і довгий, сповнений жаху крик Артура, який обірвався на півслові.

​Усе навколо занурилося в абсолютну, мертву тишу. Навіть гул вентиляторів стих.

​Еліс повільно розплющила очі. У шахті було темно. Вона виповзла на інший бік, у технічний зал. Всюди вився сизий дим. Ряди серверів, які щойно світилися мільйонами вогнів, перетворилися на мертві чорні моноліти.

​Вона підійшла до одного з терміналів. Екран був розбитий, але на ньому все ще жевріло кілька рядків тексту:

​System integrity: 0%

Database status: DELETED

Echo Virus: Task complete

​І в самому низу, дрібним шрифтом, який міг помітити лише архітектор:

​Bye, Luna. <3

​Еліс торкнулася пальцями екрана. Він був гарячим. Вона зрозуміла, що Марка більше немає. Ні коду, ні копії, ні луни. Він виконав свою останню обіцянку — звільнив світ від «Aeterna» і звільнив її від примар минулого.

​Вона підвелася, витираючи сажу з обличчя, і попрямувала до пожежного виходу. Попереду було місто, яке завтра прокинеться в новому світі — світі, де смерть знову стане частиною життя, а спогади належатимуть лише тим, хто їх пам’ятає.