Розділ 3. Нові предмети або нові способи померти під час навчання

Другий курс почався офіційно. А це означало, що Академія бойових мистецтв вирішила що першокурсники вижили занадто легко. Тому тепер у розкладі з’явилися такі предмети як  бойова некромантія;  контроль духів;  ритуалістика;  польова стабілізація проклять;  демонологічний захист;  і предмет із дуже тривожною назвою: «Основи виживання при магічних катастрофах».

— Це через нас? — тихо спитала Лу’на.

Кассіан, який саме роздавав нові розклади, навіть не моргнув.

— Частково.

— А інша частина?

— Через твоїх дідів.

— Справедливо.

Перша лекція з бойової некромантії проходила на нижньому тренувальному полігоні. І виглядало це місце так, ніби хтось спеціально будував його для  ритуалів,  дуелей  і психологічних травм студентів.

Кам’яне коло, вкрите рунами. Чорні обеліски. Старі кістяки для практики. І запах сирої магії, від якого в другокурсників нервово сіпались очі.

Ріанна одразу заявила:

— Атмосферно. Мені подобається.

— Ти лякала демонів ще в дитинстві? — похмуро спитав Брент.

— Ні. Вони самі лякалися.

На полігоні вже стояв новий викладач. Професор Морвейн.  І він виглядав саме так, як має виглядати людина, яка добровільно викладає бойову некромантію. Дуже високий. Дуже худий. У довгому темному плащі. Його сиве волосся було зібране в низький хвіст, а обличчя виглядало так, ніби він  ніколи не спить,  усе бачить  і давно розчарувався в людстві. Особливо в студентах. Очі Морвейна світилися блідо-срібним. Некромантська ознака високого рангу. Навколо нього ліниво кружляли три привиди.

Один із них тримав журнал.

— Прекрасно, — сухо промовив професор, оглядаючи групу. — Новий курс. Нові жертви академічної системи.

Ріанна одразу підняла руку.

— А якщо я вже морально зламана?

— Тоді у вас є шанс скласти іспит.

Лу’на ледь стримала сміх. Морвейн раптом перевів погляд на неї. І вся група миттєво напружилась. Бо чутки про Лу’ну Д’Авалос у Академії вже давно стали окремим жанром жахів. Професор кілька секунд мовчки дивився на дівчину. А потім абсолютно спокійно сказав:

— О. Та сама дитина, через яку прокинулась крипта.

Лу’на захотіла провалитися під землю. Ріанна — навпаки — виглядала гордою.

— Вона ще й дуже мила.

— Це не допоможе нам вижити, — похмуро сказав Брент.

— Допоможе. Люди неохоче вбивають милих некромантів.

— НЕПРАВДА.

— Ну добре. Але вагаються довше.

Морвейн стомлено прикрив очі.

— Я вже бачу, цей рік буде жахливим.

— Ви навіть не уявляєте, наскільки, — пробурмотів Кассіан.

Першим завданням було підняти контрольований кістяк і змусити його пройти ритуальне коло. «Контрольований» було ключовим словом. І проблемою Лу’ни. Бо її магія працювала за принципом «або нічого, або катастрофа».

Морвейн це зрозумів уже на третій хвилині.

— Лу’но. Дуже повільно. Дуже обережно. Мінімум сили.

— Добре…

Лу’на простягнула руку. Тихо прошепотіла закляття. Руни спалахнули. Із землі піднявся… не один кістяк. А шість. Причому  один був без руки, * другий у лицарському шоломі,  третій чомусь із лопатою,   а четвертий одразу помахав Ріанні.

— О, цей мені подобається.

— Лу’но, — дуже спокійно промовив Морвейн. — Чому їх шість?

— Я нервувала…

— А чому один із них у капелюсі?

Кістяк гордо поправив старий циліндр.

— …я не знаю.

І саме тоді з-під землі поліз сьомий. Усі завмерли. Скелет повільно виліз із ґрунту, озирнувся і хрипко сказав:

— Я ЗАПІЗНИВСЯ?

Морвейн мовчки повернувся до Кассіана.

— Я йду у відставку.

— Я вас розумію.

До кінця тижня команда підтримки Лу’ни офіційно переписала свої навчальні плани. Тепер  Ашер перевів частину тренувань ближче до некромантського крила;  Кассіан узяв додаткові чергування;  Ліора перенесла практику цілительства;  Брент узагалі заявив «“Якщо її лишити саму —  вона або загине,  або випадково відкриє портал у пекло.»

— А це погано? — задумалась Ріанна.

— РІАННО!

Відьма невинно знизала плечима.

— Я просто уточнюю масштаб проблеми. І взагалі у неї дід демон.

А десь у цей самий час лорд Вергард Уфін вирішив, що Ашер «недостатньо правильно демон». І це стало проблемою. Бо він вирішив це виправити.

— Тримай меч вище, — спокійно сказав Вергард.

Ашер стиснув зуби. Вони тренувалися на окремому бойовому майданчику.Точніше —спочатку це був майданчик.Потім там побував Вергард.Тепер це було місце злочину.