Розділ 4 Навчання Магії

З кожним днем, проведеним у Замку, я дізнавалася все більше про цей чарівний світ і свою роль у ньому. Мама, або Ейріс, як її знали в цьому світі, почала навчати мене магії, навчала усьому що знала сама.

Наші заняття проходили у спеціальній кімнаті, яка була наповнена старовинними книгами, магічними артефактами і кришталевими кулями, що сяяли м'яким світлом. Вікна цієї кімнати виходили на сад, де росли дивовижні квіти, кожна з яких мала свої магічні властивості.

Першого дня мама почала з основ. – Магія, Луміно, це не просто слова і жести. Це поєднання твоєї внутрішньої сили, волі і розуміння природи цього світу, сказала вона, тримаючи в руках старовинну книгу.

– Ти повинна навчитися відчувати енергію навколо себе і направляти її за допомогою своєї волі.

– Ми сіли навпроти один одного, і мама простягнула мені маленький кристал. – Спробуй відчути його енергію, порадила вона. Я взяла кристал в руки і зосередилася. Спочатку нічого не відбувалося, але поступово я почала відчувати слабке тепло, що випромінювалося з кристалу. Це було дивовижне відчуття, наче я тримала в руках частинку самого світу.

– Добре, Луміно, посміхнулася мама. – Тепер спробуй направити це тепло назад у кристал, але сильніше. Використовуй свою волю, щоб керувати енергією.

Я зосередилася і уявила, як енергія тече від мене до кристалу. Кристал почав сяяти яскравіше, випромінюючи тепле світло, що заповнило всю кімнату. Мама кивнула з задоволенням.

– Чудово, ти швидко вчишся.

– Наступні уроки стали більш складними. Ми вивчали різні заклинання і ритуали, які вимагали точності і концентрації. Я навчилася створювати захисні бар'єри, лікувати рани і навіть змінювати форму предметів. Кожне нове досягнення приносило мені радість і впевненість у своїх силах.

Мама також навчила мене розуміти мову природи. Ми проводили багато часу в саду, де я вчилася розмовляти з деревами і квітами, відчувати їхні потреби і бажання. Це було важливо, адже магія цього світу була тісно пов'язана з природою.

Одного разу ми вирушили до великого озера, яке було розташоване неподалік від замку. Вода в озері була кришталево чистою, а на його поверхні плавали величезні лілії, що сяяли у темряві. Мама зупинилася на березі і сказала: "Сьогодні ти навчишся викликати дощ. Це важливе вміння, яке може стати у нагоді в багатьох ситуаціях."

Вона пояснила мені, як правильно вимовляти заклинання і які жести потрібно виконувати. Я повторювала за нею, і незабаром небо почало вкриватися хмарами. Я відчула, як сила природи з'єднується з моєю волею, і невдовзі перші краплі дощу впали на землю. Це було неймовірне відчуття – керувати стихією і бачити результат своїх зусиль.

– Ти робиш великі успіхи, Луміно, сказала мама, обіймаючи мене. 

Наступного ранку, після успішного навчання магії води, я вирішила дізнатися більше про Дерево Життя, про які стільки чула від духів і самої мами. Після нашого тренування я знайшла маму в бібліотеці Замку Мрій, де вона розглядала старовинні рукописи.

«Мамо», звернулася я до неї, коли вона підняла голову від книги, «можеш розповісти мені більше про Дерево Життя?

Мама відклала книгу і запросила мене сісти поруч. її обличчя виражало серйозність, але в очах відбивалася м'я

Дерево Життя, –  почала вона, –  це не просто дерево. Це символ нашої планети, всього світу, який нас оточує. Воно представляє єдність природи і магії, життя й енергії. Його коріння простягаються глибоко в серце нашої планети, з’єднуючи все. живі істоти в єдиний

Мама зупинилася на мить, нібито згадуючи щось дуже важливе.

– Дерево Життя є джерелом усієї енергії і магії в нашому світі. Воно підтримує баланс між стихіями, забезпечуючи гармонію і процвітання. Його гілки тянуться до неба, символізуючи зв'язок між землею, і небом, між фізичними і духовними світами.

– Я уважно слухала, намагаючись зрозуміти всю важливість її слова. – Що ж сталося? Чому Дерево Життя слабне?

– Є сили, які хочуть знищити цей баланс. Вони хочуть використовувати енергію Дерева Життя для своїх темних цілей. Якщо їм це вдасця, наш світ зануриться в хаос і руйнування.

Луміна, із занепокоєнням дивлячись на маму, запитала

– Що ж це за сили, які прагнуть хаосу?

Мама повно зітхнула, її очі наповнилися тривогою та смутком.

– Це не якась конкретна істота чи магічна сила, – почала вона, – це щось більше. Це сама людська природа, їх потяг до влади і контролю, жадоба і ненависть. Люди, у своїй гонитві за матеріальним і можливостями, забувають про гармонію і взаємодопомогу. Вони руйнують те, що не можуть зрозуміти. Знаєш я розкажу один вірш, суть якого ти сама зрозумієш.

Світ наш прекрасний, дивовижний,
Та в ньому тіні теж живуть.
Людські вади, темні й грізні,
Шлях до хаосу ведуть.

Жадоба — демон ненаситний,
Гонитва за багатством, владу.
Висмоктує з землі життя,
Руйнує природу, міста.

Заздрість, мов отрута в серці,
Поглинає душі, тьмарить зір.
Війни, конфлікти, міжусобиці —
Все це наслідки її снів.

Брехня павутинням огортає,
Правду ховає у морок.
Довіру руйнує, відносини знищує,
Сіє розбрат, мов чорний дим.

Гнів палає, мов пожежа,
Не залишає нічого живого.
В люті своїй руйнує все,
Землю спопеляє до тла.

Егоїзм, байдужість до інших,
Світ розділяють на шматки.
Забуваючи про братерство,
Люди йдуть шляхом війни.

Злоба в серці, ненависть сліпа
Породжують насильство й смерть.
І в цьому хаосі світ наш гине,
Перетворюючись в попіл і пил.

Якщо не змінити курс,
Не знайти в серцях любов,
Жадоба, гнів, заздрість, злоба
Світ наш у темряву знов введуть.

Лише світло в серцях людських
Зможе врятувати всесвіт.
Любов, співчуття й доброта
Зупинять шлях до кінця і хаосу.

– Жадоба, ненависть, заздрість – ці емоції і прагнення живуть у серцях людей і підштовхують їх до руйнування. Війни, конфлікти, бездумне використання ресурсів – все це підтримує баланс нашого світу. Вони не розуміють, що своїми діями наближають загибель не лише самих себе а й цілого світу.