Епізод 15. Бухгалтерський апокаліпсис

Тиша, наведена Кощієм, протрималася недовго. З боку малинника почувся тупіт десятків маленьких, але дуже важких ніг і лютий дзвін велосипедного дзвоника. На галявину виїхала кавалькада: Сім Гномів-Богатирів мчали щодуху, притримуючи кольчуги, що сповзали, і гримлячи палицями.

Слідом на електросамокаті, здіймаючи хмари лісового пилу, летіла Червона Шапочка. Її очі горіли холодним вогнем невблаганного капіталізму.

— Стояти, гвардіє кишенькова! — горлала вона, на ходу тицяючи пальцем в екран смартфона. — Ви не оплатили групове замовлення «Кето-пиріжків із корою дуба та начинкою з хвої»! У мене в додатку статус «Оплата не пройшла: недостатньо магічної мани на рахунку», а термінал у вашій печері видає помилку «404: Гномів не знайдено»! Поверніть калорії, іроди!

Гноми, побачивши Кощія, розцінили його сірий костюм як символ вищої влади та захисту. Вони з розбігу загальмували, ледь не збивши інспектора з ніг, і сховалися за його кістляву спину.

— Начальнику! — заверещав Бурчун, чіпляючись за поли Кощієвого піджака. — Рятуй від цієї червоної фурії! Вона хоче списати наші останні пенсійні бали в рахунок чайових! Ми — бюджетники, у нас пільги! Ми кордон охороняємо від здорового глузду та набігів логіки, нам належить безкоштовне харчування за шкідливість!

Кощій, якого вся ця метушня явно почала втомлювати, повільно поправив окуляри і перевів крижаний погляд на захекану Шапочку.

— Громадянко Кур'єр, — проскреготав він, і самокат Шапочки миттєво розрядився. — Пред'явіть ліцензію на транскордонне перевезення хлібобулочних виробів через муніципальні кордони Лукомор’я. І поясніть, чому ваш термокошик не обладнаний системою GPS та датчиком контролю температури начинки? Це пряме порушення акта про «Безпеку чарівного харчування».

— Яка ліцензія?! — обурилася Шапочка. — Я самозайнята! Я в потоці! Я в ресурсі!

Ситуація стрімко перетворювалася на фарс. Вовк, який остаточно втратив розум від голоду та вигляду гномів (які пахли хоч і залізом, але все ж таки м'ясом), задер морду до неба і видав тривале, жалібне виття, що переходило в ультразвук.

Баба-Яга, розуміючи, що перевірка Кощія добром не скінчиться, вирішила застосувати «важку артилерію». Вона підкралася до інспектора з тилу, тримаючи в руках кухоль із димучим смузі з жаб-альбіносів. — Кощіюшку, любчику, — солодко заспівала вона, — ти ж зранку, мабуть, і макової росинки в роті не тримав. Висушив себе звітами! Випий мого детокс-коктейлю «Забуття-900». Він не тільки шлаки виводить, а й тимчасову амнезію викликає... на цифри, податки та дебіторську заборгованість.

У цей момент із нагрудної кишені кольчуги гнома Бурчуна, наче чортик із табакерки, вискочив Хлопчик-мізинчик. У його руках була пачка візиток, які він почав розкидати зі швидкістю круп'є в казино.

— Усім зберігати спокій! — кричав він, спритно застрибуючи на плече Кощія. — Адвокатська контора «Крихітні Рішення»! Спеціалізуємося на справах про перевищення повноважень, незаконний обіг мухоморів та аліменти для лісових істот. Кощію, мій клієнт (кивок на гномів) стверджує, що його палиця є спортивним інвентарем, а не зброєю масового ураження. Шапочко, ваш позов до гномів може бути відкликаний, якщо ми доведемо, що кора дуба в пиріжках була неналежної якості!

Буратіно, який усе ще прикидався вішалкою, тихенько спробував боком упозти в кущі, але Кощій, не обертаючись, притис його дерев'яну ногу своїм лакованим туфлем.

— Нікому не розходитися, — вимовив Кощій, ігноруючи спроби Яги його напоїти. — Зараз ми проведемо очну ставку, інвентаризацію кошика і заміряємо рівень токсичності в цьому чаті... тобто на цій галявині.

Ліс завмер. Навіть зозуля на дереві вирішила промовчати, щоб не потрапити під податок на публічне оголошення часу.