Епізод 13: Детокс-хатинка та мухоморове смузі

Лісова хаща більше не лякала подорожніх запахом вогкості та мороком. Тепер над галявиною розносився аромат лавандового рафу та паленої шавлії. Баба-Яга провела радикальний ребрендинг: її хатинка тепер стояла не на «негігієнічних курячих ногах», а на «органічних фермерських опорах із переробленого бамбука». На фасаді замість черепів висіла неонова вивіска: «Yaga-Bio-Hacker: Пробуди в собі хтонічну сутність».

Всередині все було заставлено горщиками з мікрозеленню, а замість пильних полиць красувалися стелажі з БАДами з сушених лапок кажанів. Сама Яга, одягнена в легінси з павукового шовку і з бездротовою гарнітурою на кістяній нозі, проводила майстер-клас.

— Так, мої солодкі поганки, слухаємо уважно і не вібруємо на низьких частотах! — кричала Яга, енергійно збиваючи у величезній ступі підозрілу пінисту рідину. — Сьогодні ми готуємо «Живу воду з негативним зарядом і позитивним маркетингом».

Серед слухачів, примостившись у кутку на килимку для йоги, сидів Сірий Вовк. Вигляд у нього був такий, ніби його пропустили через промисловий блендер. Хутро було вкрите блискітками, у вухах стирчали рожеві шпильки, а хвіст був заплетений у складну французьку косу — спадок зміни у Рапунцель.

— Записуємо рецепт, — продовжувала Яга, не дивлячись на Вовка. — Повністю виключаємо з раціону калорійних поросят і токсичних семеро козенят. Це низькі вібрації! Замінюємо їх на пророщену лободу та чіа з болотяних купин. Хто з’їсть бодай шматочок м’яса — той токсичний аб'юзер, у того чакри засмітяться, і він ніколи не потрапить у п'ятий вимір через мою піч!

— Бабусю... — прохрипів Вовк, і в його очах відбився весь екзистенціальний біль хижака. — Можна мені хоча б кісточку? Маленьку... курячу... У мене від твого «високочастотного» харчування вже хвіст линяти почав, і кігті стали м'якими, як мармеладки.

Яга обернулася і окинула його презирливим поглядом через дизайнерські окуляри з каламутного бурштину.

— Це не линька, Сірий! Це очищення карми і скидання старої ідентичності! Твій організм просто позбувається фізичної оболонки, щоб злитися з астралом. Ану, — вона зачерпнула зі ступи повну склянку зеленого слизу, — випий цей смузі з болотяної ряски. У ньому не тільки ударна доза хлорофілу, а й екстракт прадавнього жаху. Одразу відчуєш приплив сил і небажання когось кусати.

Вовк із жахом подивився на склянку, в якій щось ворушилося і тихенько підмигувало. Він уже був готовий завити на місяць, навіть якщо надворі був день, але в цей момент у двері хатинки пролунав гучний, сухий стукіт. Стукали явно не кулаком.

— Хто там ще за просвітленням? — невдоволено буркнула Яга.

Двері прочинилися, і в щілину просунувся довгий дерев'яний ніс, а потім і сам Буратіно. Після невдалої затії з Полем Чудес та провалу стартапу «Поліно-Invest», він вирішив спробувати свої сили в менш прибутковому, але безпечнішому бізнесі. Цього разу Буратіно вирішив зайнятися екологічним проєктом. На ньому був яскраво-жовтий жилет із написом «Ліс-Доставка», а за спиною — величезний короб із дровами.

— Доставка органічного палива для вашого екокаміна! — бадьоро заявив дерев'яний хлопчик, витираючи піт (або краплі смоли) з чола. — Дрова з реліктової сосни, заготовлені за місячним календарем без використання насильницьких пилок.

Буратіно зайшов усередину і тут же наткнувся на виснаженого Вовка. — О, Сірий! Тебе що, у барбершоп для перевертнів здали? — Буратіно ткнув носом у рожеву шпильку на вусі Вовка. — Чи ти тепер теж на «рослинному вайбі»?

— Він на шляху до трансформації! — відрізала Яга. — Буратіно, розвантажуй товар у кутку, тільки не зачепи мої кристали для зарядки води. А ти, Вовче, пий смузі! Пий, а то покличу Кощія, він тобі швидко податок на використання лісового повітря випише!

Вовк приречено заплющив очі і підніс склянку до пащі, розуміючи, що в цій новій казковій економіці виживає не найсильніший, а найбільш «усвідомлений».