Епізод 7. Вовчий стартап

Центр ліцензування лиходіїв (ЦЛЛ) Лукомор'я розташовувався в дуплі вікового секвоя-сервера, де пахло озоном, нафталіном і нездійсненими амбіціями. Вовк у засаленому піджаку, який був йому замалий у плечах, нервово перебирав лапами папку з документами.

За конторкою сиділа Сова в рогових окулярах. Вона приклала його лапу до сканера і гидливо поморщилася. — Сірий, у нас погані новини, — ухнула вона, поправляючи монітор. — Ваша ліцензія на поїдання бабусь прострочена ще минулого кварталу. Система видає помилку 404: «Об’єкт харчування перейшов на правильне харчування і став неїстівним».

— Помилуйте, — прохрипів Вовк, — я ж за класикою! Червона шапочка, лісова стежка, чепчик... Це ж культурний код!

— Культурний код тепер вимагає інклюзивності, — відрізала Сова. — Ваша квота на антагонізм вичерпана. Тепер ви зобов'язані пройти курс «Екологічне лиходійство 2.0». Там вас навчать лякати через особисті повідомлення в месенджерах і замінювати бабусь на безглютенові протеїнові батончики.

Вовк понуро опустив вуха. Світ змінювався занадто швидко. І в цей момент автоматичні двері-ліани із шипінням розійшлися. До зали влетіла Шапочка. На ній був не чепчик, а яскраво-червоний тактичний худі з логотипом «Wolf-Eat-Tech», у руках — планшет, а за спиною — дрон-доставник.

— Вовче, кидай цю бюрократію! — випалила вона, перестрибуючи через чергу з Кощіїв. — У мене до тебе стартап. Вовк втягнув голову в плечі:

— Шапко, йди геть, я на переатестації. Сова сказала, я тепер екологічно шкідливий.

— Саме так! — Шапочка розгорнула голограму прямо перед носом ошелешеної Сови. — Дивись, Сірий. Зараз усі схиблені на ретро-хоррорах та іммерсивному досвіді. Мій проєкт називається «ASMR-Ліс: Останній подих бабусі».

Вовк недовірливо принюхався до голограми.

— Суть у чому, — продовжувала Шапочка, гарячково гортаючи слайди. — Ми не їмо бабусь фізично. Ми продаємо підписку на «Безпечний Хоррор». Ти заходиш до хати, чіпляєш петличку і починаєш цей свій знаменитий діалог: «А чому в тебе такі великі зуби?». Звук чавкання ми синтезуємо через нейромережу «Pecka-AI», а бабусі отримують роялті та безкоштовні путівки на води в «Джерело Вічної Молодості».

— А я? — запитав Вовк. — У чому моя роль?

— Ти — Амбасадор Темряви, — Шапочка очима фанатичного візіонера вп'ялася у Вовка. — Ти обличчя бренду! Ми випустимо мерч: щелепи з біопластику та парфуми із запахом «Мокрого хутра та тривоги». Ніякої крові, ніякої поліції, тільки чистий контент і високі чеки. Нам потрібна лише твоя згода на використання біометрії рику.

Вовк подивився на Сову. Сова подивилася на Шапочку.

 — Це... це відповідає параграфу 3.1 про «Вуглецево-нейтральне залякування», — пробурмотіла птаха.

— Шапко, — Вовк випростався, і в його очах блиснув старий добрий вогник авантюризму. — А зуби? Мені дозволять залишити справжні зуби?

— Сірий, для інвесторів ми скажемо, що це вініри, — підмигнула Шапочка. — Ходімо, у нас пітч-сесія з Іваном-Царевичем о третій. Він тепер венчурний фонд «Gold-Egg Ventures» очолює.