Епізод 4: Три ведмеді та система «розумний дім»

Після пиріжка «з досвідом» Сірий Вовк відчув не лише важкість у шлунку, а й рідкісне для себе осяяння.

— Усе, — сказав він, дивлячись на своє відображення у калюжі. — Досить працювати «в полі». Пора в технології. Там максимум, що тебе вкусить — це підписка.

Через день він уже стояв біля охайного дерев'яного будиночка з табличкою: «Сім'я Ведмедів. Прохання не входити. Все вже зламано до вас».

— Ну-ну, — усміхнувся Вовк. — Зараз тато-айтівець усе полагодить. Він обережно штовхнув двері. Ті відчинилися самі.

— О-о-о… — протягнув Вовк. — Автоматизація. Люблю, коли дім сам запрошує.

Всередині було тихо. Аж надто тихо. На столі стояли три миски з кашею.

— Класика, — кивнув Вовк. — UX зрозумілий, інтерфейс інтуїтивний. Він підійшов до першої миски, понюхав. — Занадто гаряче… До другої — — Занадто холодно… До третьої — — О, ось це вже бета-версія, можна тестити.

Не встиг він зачерпнути ложкою, як пролунав голос: — Виявлено неавторизованого користувача.

Вовк завмер. — Що?..

— Запускаю протокол «Гість із підвохом».

— Чуєш, доме, ти не перегинаєш? — насторожився Вовк. — Я взагалі-то потенційний клієнт.

— Рівень загрози: середній. Інтелект: нестабільний. Запах: критичний.

— Та що ж ви всі до того запаху чіпляєтеся?! — обурився Вовк.

У цей момент стілець під ним різко склався. — Ай!

— Тест на стійкість провалено.

— Та я просто не очікував! — Вовк схопився на ноги. — Це нечесно!

Він кинувся до крісла. — Ось зараз я… Крісло раптово почало вібрувати.

— Режим «розслаблення перед допитом».

— Я не хочу розслаблятися! — закричав Вовк, підстрибуючи. — Я хочу жити спокійно!

Він рвонув до ліжок. — Так… перше — занадто жорстке… Друге — занадто м'яке… Він плюхнувся на третє. — О, ідеально! Ліжко миттєво провалилося.

— Пастку рівня «ведмежа ніжність» активовано.

Вовк завис у сітці, як невдалий стартап в інвестиціях. — Це вже перебір… — простогнав він. — Я просто хотів поїсти і полежати… Двері з гуркотом відчинилися. Увійшли ведмеді: Великий, Середній і Маленький. Усі з планшетами.

— Знову? — втомлено сказав Великий.

— У нас сьогодні вже третій, — додав Середній.

— Цей хоча б розмовляє, — зауважив Маленький.

Вовк спробував виглядати гідно, наскільки це можливо у підвішеному стані.

— Панове… колеги… давайте без агресії. Я тут… аудит проводив.

— Ага, — кивнув Великий ведмідь. — Бачимо. Особливо по каші.

— UX тестував, — швидко додав Вовк. — У вас, до речі, проблеми з безпекою.

— Серйозно? — пожвавився Середній. — Які?

— Ну… — Вовк зам'явся. — По-перше, двері відчиняються занадто легко. По-друге… дім злегка… психований.

— Це не баг, — сказав Маленький ведмідь. — Це фіча.

— Ми його самі навчали, — додав Середній. — На основі реальних загроз.

— На основі мене, чи що?! — обурився Вовк.

— Ти в датасеті записаний як «приклад №7: наполегливий, але дурнуватий», — спокійно сказав Великий.

Вовк замовк. — Ладно, — сказав він за паузу. — Припустимо. І що далі?

Ведмеді перезирнулися.

— Є пропозиція, — сказав Середній. — Нам потрібен тестувальник. Ти будеш приходити, ламати систему, а ми її вдосконалюємо.

— За їжу? — уточнив Вовк.

— За їжу.

Вовк замислився. — Тобто… мене офіційно впускатимуть, годуватимуть і не битимуть?

— У межах розумного, — кивнув Великий.

— А іноді можна буде поспати? — обережно запитав Вовк. Ліжко під ним злегка скрипнуло.

— За умови дотримання правил і відсутності звички гризти меблі.

Вовк видихнув. — Знаєте що… — сказав він. — Це найкраща пропозиція за останній час. Він подивився в стелю: — Мам, я в IT.

Маленький ведмідь щось занотував у планшеті.

— Першого співробітника прийнято. — Випробувальний термін — три укуси, — додав Середній.

— У сенсі «укуси»?! — стрепенувся Вовк.

— Образно, — сказав Великий.

— Майже, — додав Маленький.

Вовк заплющив очі. — Ладно… — пробурмотів він. — Головне, щоб без цегли…

— Виявлено згадку про цеглу. Активую стрес-тест.

— НЕ ТРЕБА! — закричав Вовк. Але було вже пізно. Система «розумний дім» дуже любила свою роботу.