22.ВІДНОВЛЕННЯ ПРОВІНЦІЇ

«Наш мозок має погану звичку щось перебільшувати або недооцінювати. І щоб навчити його цього не робити, необхідні роки тренувань. І не так важливо, маг ти чи людина, ельф чи дварф, гном[1] чи халфлінг[2] – ти цьому або навчаєшся, або продовжуєш помилятися.

І от минають роки важких тренувань, а життя знову тебе дивує. Так сталось в той день, коли в Аріс-Атар прилетіла маленька пташина з жовтим тільцем та червоно-синіми крильми.

Пролетівши сотню кілометрів, це дрібне створіння зуміло сколихнути величний Аріс-Атар. Відшукавши Раду Магів, пташина «передала» повідомлення лицаря Ельдора про обставини в провінції Атумау. Без зволікань із столиці вирушили двоє шанахші, аби перевірити істинність повідомлення.»

(«Літописи Вогню»)

Аріс-Атар. Рада Магів, житловий комплекс шостого кільця. Рік 106 Доби Війни, 14 день третього місяця весни.

Рудоволоса жінка самотньо стояла біля прочиненого вікна і сірими очима споглядала захід сонця. Девіор повільно ховався десь за великими лісами Калсору, фарбуючи небо в рожеве, а його промені поступово згасали в холодних водах Древнього океану.

Несподівано поряд із вікном з’явилась невелика пташина. Маленьке створіння стривожено тріпотіло крильми, літало зі сторони в сторону, намагаючись привернути увагу.

- Ти хочеш щось розповісти? – Жінка простягла руку і птаха примостилась на її долоні, - що трапилось?

Птаха швидко защебетала. Обличчя жінки стало жорстким та гнівним. Тримаючи пташину у руці, вони покинула свої покої.

Через кілька хвили за однією із сотень дверей, якими була облаштована Рада Магів почувся легкий але наполегливий стукіт.

- Увійдіть. – Пролунав чоловічий голос.

Вкриті позолотою двері прочинились.

- А, пані Аро, що стало причиною Вашого пізнього візиту? – поцікавився чоловік.

- Вітаю, поважний пане Ірбісе. Маю для Вас важливі новини.

- Прошу, сідайте. – Архімаг вказав рукою на диван.

Жінка оминула скляний столик із ніжкою у вигляді розлого дерева, і сіла на гаптований срібними та золотими нитками диван. Поряд примостився Архімаг.

- То про що Ви хотіли розповісти?

Пані Ара простягла руку і випустила на стіл малу пташину.

- Я отримала посланні від лицарів.

- З ними щось трапилось?

- Ні, з ними все добре. Але… - жінка на мить затримала дихання, а тоді сповненим металу голосом додала, - зі слів принца Ельдора, в провінції Атумау державна зрада!

- Зрада?! Ви упевнені? Це серйозне звинувачення.

- Нажаль. Пташина розповіла про те, що поселення провінції спустошені та розграбовані, а їх мешканці помирають від голоду або страждають від злочинів Гімеера.

- Як ми могли таке дозволити? Хто з шанахші відповідальний за ці землі?

- Маг Зорін, пане.

- Зорін? – Голова Ради підійшов до шафи, відчинив дверцята, і промовив, - уркихсар!

Темна поверхня Кіроф Едаре спалахнула яскравим світлом.

- Альманір[3]! Зорін! – Жовте світло закрутилось у спіраль, але замість обличчя чи житла мага, Ірбіс побачив лише темряву, - щось сталось. Зорін живий, але не відповідає.

- Тут можливі два варіанти, або він у змові із Гімеером, або в неволі.

- Маєте рацію. Ось як ми вчинимо, - мовив Ірбіс, - разом із Барсом негайно вирушайте в Атумау та дізнайтесь, що там насправді відбувається. Вам на допомогу я відряджу ще магів, щоб ви змогли якнайскоріше усунути нанесені провінції збитки. Якщо слова Ельдора правдиві, ви знаєте, що робити із Гімеером.

- Будьте певні, Голово Ради, ми зробимо все, що від нас вимагається.

- Тоді, не буду вас затримувати. Відшукайте Барса та вирушайте в дорогу, нехай береже вас Дух Землі вітрів!

- Дякую, пане.

Незабаром Аріс-Атар полишили великий хижак родини котячих білого кольору та з чорними плямами на хутрі, а також білий папуга з рудим гребінцем. Східним мостом вони попрямували на зустріч весняній ночі.

Спочатку їх шлях освітлювала рожевощока Моріе, але чим далі на схід, тим густішими ставали хмари, аж поки нічна темрява не оповила землю та їх. Крізь пітьму барс та ара долали кілометр за кілометром. Їх зіниці світились магічним сяйвом, їх зір та м’язи були підсилені заклинаннями, а тому вони могли безупинно долати шлях, аж до пункту призначення.

А перед світанком, коли шанахші дістались кордонів провінції, їх зустріла щедра злива. Проте, з першими променями сонця, дощ зупинився, даючи дорогу весняному теплу.

По дорозі до Атумау, Барс та Ара відвідували поселення, що їм траплялись. Там вони побачили та почули численні підтвердження отриманого повідомлення.

Девіор піднявся досить високо перш, ніж шанахші дістались Тармінділу, де вони зустрілись із старійшиною поселення Рамуілом.