18.ЧАС В ДОРОГУ

Аріс-Атар. Палац П’яти Володарів. Палата Радників. Рік 106 Доби Війни, 13 день третього місяця весни.

Біля одинадцяти крісел стояли прапори держав. Два належали ельфам, один – дварфам, п’ять – людям і три – Аріс-Атару. Дев’ять крісел залишились порожніми. У металевій чаші, в центрі квадрату, який утворювали крісла, знову палав вогонь.

- Доброго ранку. – Першим заговорив пан Барс. – Спливло три дні з того моменту, коли ми зібрались тут уперше. За цей короткий час ви стали сильнішими та мудрішими, довівши свою спроможність виконати майбутнє завдання.

- За цей невеликий проміжок часу, ви пройшли випробування, здолали свої страхи і сумніви, зазнали втрат і набули нових умінь. – Мовила пані Ара. – Ви стали вправнішими, ніж були три дні тому. У декого, аби досягти такого результату, йдуть роки тренувань. І усе це заради того, щоб уже сьогодні покинути стіни Арісу та відправитись на Схід.

- Я радий нарешті зустрітися з вами, – не встаючи зі свого крісла, мовив найстарший із шанахші, чоловік із золотим скіпетром, – Мені дуже прикро, що під час випробувань загинули принц Хант та принцеса Адріель. Але Ви, що змогли вижити, стали новою надією Орекхану на довгоочікуваний мир.

Незабаром ви відправитесь у місію, довгу та небезпечну. В дорозі ми не зможемо вам допомогти. Ваша опора і захист – ви самі, ваш досвід та уміння працювати разом.

Оскільки усі ви одного рангу, наявною у мене владою, я призначаю командиром вашого загону принца Ельдора.

- Служитиму з честю! - Підвівшись, мовив принц Ліаланісу.

- Доки ви прямуватимете до Вітару, ми розпочнемо формування нового війська з решти земель Орекхану. – Додав Барс. – Хай береже вас Дух Землі Вітрів!

- Спочатку ви перетнете землі Арісу, оминувши фортеці Атін та Атумау з півдня, Арміддіс, Арбаліс, Арлару та Атбір з півночі. На це вам потрібно буде близько трьох днів, – розпочала пояснення пані Ара. – Потім вам доведеться перебратись через Центральний Ченлі в землі Лікросу. Під вечір п’ятого дня, оминувши Лікдіс, ви зупинитеся в останній із наших фортець.

В Ліксанху у вас буде можливість перепочити день, поновити запаси провізії і сил. І уже сьомого дня, перетнувши Східний Ченлі, ви опинитеся на землях Лави.

Це дуже небезпечне місце. Вулкан Діаскос постійно активний, викидає тони лави та попелу і отруює все довкола. Але, якщо усе буде добре, то за один день ви зможете перетнути територію Лави і дійти до Пустелі.

- Починаючи з моменту, коли ви перейдете кордони Лави, будьте надзвичайно пильними і обережними. Пам’ятайте: ви на ворожій території! І якщо вороги можуть здійснювати напади на наші землі, то на що вони здатні на власній території?! – Наголосив Барс. – Ворог, якого ви можете там зустріти, сильний і небезпечний. Недооцінюйте його.

Як вам відомо, Діаскос – не звичайний вулкан, це магічна в’язниця, в якій сковане древнє і могутнє зло. Це не міф і не лякалка для діток. Червоний демон, чийого імені ми не називаємо, один із наймогутніших герцогів Спустошення[1], відданий слуга богині жаху Тантеї. В Добу Драконів Орекхан ледь не підкорився йому. Але неймовірними зусиллями древніх рас, серед яких були і золоті дракони, жителям Землі вітрів вдалося перемогти демона та заточити у магічній в’язниці. З того часу він знаходиться в кратері Діаскоса, і відтоді Діаскос вивергає лаву та полум’я, породжені гнівом та силою свого в’язня.

- Але проблемою для вас може стати не чергове виверження, а послідовники демона – гарпії[2] та черви[3]. Зустріч із ними може коштувати вам життів. – Продовжила пані Ара. – Тож будьте пильні.

- У Пустелі вам теж не будуть раді. Гатамо, в чиї піски ви потрапите, - це край відьом. Ці жалюгідні істоти вирішили, що зможуть стати магами, а тому обрали сторону Ер-Дівона, який пообіцяв їм силу і владу. Вони небезпечні, підступні і хитрі. Послушниці культу Тантеї, не знають жалю і співчуття.

- Щоб перетнути пустелю у вас піде ще 3-4 дні. Але тільки подолавши цей шлях, ви досягнете того місця, де смуга Туманів найтонша. Якщо триматись вірного курсу і не блукати, то пройти туман можна за кілька годин. Таким чином, якщо ніяких непередбачуваних подій не трапиться, то за два тижні ви прибудете у Затумання.

Але й там не варто очікувати гостинної зустрічі. Відколи смуга Туманів відокремила землі Сірану та Вітару від решти Орекхану, ми поступово втрачали зв'язок із цими державами. Крім того, земель Затумання війна не торкнулася, тому ми не знаємо, як титани сприймуть нашу пропозицію про участь у ній.

В залі настала тиша. Шанахші завершили свої пояснення, а лицарі намагалися його сприйняти та усвідомити. Навіть на словах цей план був, м’яко кажучи, дивним. Занадто багато «якщо», «раптом» і «але» визначали його успіх або провал. І якби сьогодні увесь Орекхан не перебував у стані війни, навряд бодай один із присутніх добровільно погодився б на таке.