7.ЧИ ТО ПРОРОЦТВА, ЧИ ТО ЗДОГАДКИ

«Звістка про те, що Ер-Дівон не шанахші блискавкою пролетіла Орекханом. Для когось вона стала причиною панічного страху, але для більшості перетворилась на світло надії на перемогу і волю від чорного ярма.

На деякий час припинились активні бої. Війська лише виконували патрулювання та захист вільних земель. Усі народи очікували новин та нових наказів із Арісу. Але там, здається, не поспішали із відповіддю. Рада Магів мовчала. Можливо вперше за весь час війни шанахші не видавали жодних наказів, не проводили рішучих наступів, не закликали інші народи до швидких атак. Тепер вони стали максимально обережними, зважуючи кожні дії та рішення.

За наказом Архімага Ірбіса 13-го дня другого місяця весни року 106-го Доби Війни була створена Палата Аналітичних Досліджень.

Всі, хто був причетним до цієї справи, під керівництвом мага Барса, вивчали сотні манускриптів і старовинних текстів, наново переглядаючи історію Орекхану та його окремих рас.

Першими, хто потрапили під пильний погляд шанахші стали єдинороги та Золоті дракони. Також досліджувалась уся можлива інформація щодо спадковості. Проте ці дослідження не приносили необхідних результатів. Не було жодних зачіпок стосовно того, ким є Ер-Дівон насправді…»

(«Літописи Вогню»)

«Четверта кільцева вежа Ради Магів, збудована з червоного каменю і розташована посередині грандіозного комплексу, виконує функцію найбільшого в Орекхані архіву. Тут зберігаються рукописи, настільки древні, наскільки давнім є сама писемність в Землі вітрів. Майже не залишилось тих, хто здатен прочитати більшість із них, бо написані такі сувої на давно забутих мовах.

Існують десятки текстів, що розповідають про зародження Орекхану і найдавніших її рас. Сотні пергаментів бережуть у собі древні перекази та легенди.

Серед тисяч документів знаходяться й історичні записи, що відрізняються більшою точністю у часі і просторі, але й датовані значно пізнішими періодами, ніж легенди чи перекази.

Проте серед усього цього літературного багатства Орекхану особливе місце посідають пророцтва. Багато з них написані ще першими його жителями, а тому залишаються дуже розмитими або й узагалі не піддаються трактуванню. Деякі уже здійснилися, а інші – чекають свого часу.

Та, не зважаючи нінащо, Рада Магів ставиться до них так же серйозно, як і до Хронік. Особливо тоді, коли відчувають брак знань та досвіду.»

 («Сапфірна книга Каменів»)

Аріс-Атар. Четверте кільце Ради Магів. Архів. Рік 106 Доби Війни, 24 день другого місяця весни.

Біля входу до центральної зали величезного архіву стояли двоє шанахші. Обидва були одягнуті в біле, що свідчило про їх звання. Один тримав у руці золотий жезл Алаґре, бо то був ніхто інший, як сам Архімаг Ірбіс. Інший був дещо молодшим, його каштанове волосся ще не вкривала сивина, а борода була значно коротшою, ніж у його співрозмовника. В руці він тримав срібний[1] посох зі смарагдовим набалдашником. Під коштовним каменем були прикріплені два витки золотої нитки Ін-Ахтар, яка була доказом того, що власник посоху мав звання заступника голови Ради Магів.

- Пане Барсе, я не знаю, чим Ви тут займаєтесь, але пройшло уже десять днів. Десять! А Ви і Ваша Палата не знайшли жодної зачіпки! – Ірбіс рідко був таким схвильованим. Мабуть тому, що він так само рідко почував себе настільки безсилим. Уперше за багато часу перед ним постало питання, на яке він не знав відповіді.

Молодший шанахші винувато знизав плечима.

- Пробачте, пане Голово, ми працюємо, не покладаючи рук. Переглянули сотні рукописів, знайшли чимало інформації про єдинорогів, драконів, шанахші… і, врешті-решт, легше не стало. Ми не знаємо, хто такий Ер-Дівон, як і те, чи є хоч хтось, хто знає?!

Ірбіс хотів ще щось додати, але в цей момент пролунав голос із архіву.

- Пане Барсе, чи не могли б Ви поглянути? – Розмову шанахші перервав один із ельфів, що досліджував полиці з передбаченнями. Шанахші переглянулись та поквапилися до ельфа.

- Що тут у тебе?

- Погляньте. – Юнак дуже обережно підніс до шанахші древній пожовклий сувій. – Це одне з найдавніший передбачень, які я зустрічав. Воно датується 918 роком Доби Розквіту.

Окинувши сувій швидким поглядом, Ірбіс зауважив.

- Золота Доба…цей текст написано на древньоельфійському, ми не можемо його прочитати.

- Але я можу! – Заперечив ельф. Шанахші знову переглянулись. Вони уже й не сподівались, що в Орекхані живе бодай хтось, хто розуміє забуті мови і письмена. – Мене навчав цій мові мій прадід. Хай я не всі слова розумію, та здається, це передбачення стосується Ер-Дівона. А ще тут мовиться про те, що у війні братимуть участь Титани.

- Що? – Так часто, як за останні дві хвилини, Ірбіс не дивувався жодного разу. – Жителі затуманних земель[2] воюватимуть?! Ти не помилився?

- Ні, пане Архімагу. Якщо бажаєте, я перекладу це передбачення і Ви самі в цьому переконаєтесь.

- Будь такий люб’язний. – Голова Ради звернувся до свого підлеглого. – Пане Барсе, коли переклад буде завершено, принесіть його мені. І не баріться.