4.КЛУБОК ПРИПУЩЕНЬ

«Шанахші – одна з небагатьох рас Орекхану, що позбавлена власних земель. Вони не мають жодного поселення. І навіть Аріс, котрий вважають містом магів, населений представниками багатьох рас. Самі ж шанахші живуть майже усюди – в лісах ельфів, у підгірних державах дварфів, в степових королівствах людей, оберігаючи життєву рівновагу.

Раніше за природою Орекхану наглядали дракони. Не всі, звісно, а лише найблагородніші і наймудріші. Але коли ті зникли з материка, їх місію перейняли на себе шанахші. Не те, щоб вони дуже добре з нею справлялись, але ж комусь потрібно було це робити.

А ще, шанахші володіють унікальною мовою, відомою лише їм, титанам і, колись, драконам. Одні говорять, що цю мову їм подарували боги, інші – вважають, що самі шанахші з’явились на світ не в Орекхані, а десь у іншому місці, як-то Моріе чи Сеннорра. А при переселенні вони принесли свою мову на Номбве.»

(«Книга Дивних Думок, записаних при сяйві Моріе» Араміль Галанодель[1] )

Аріс-Атар. Рада Магів, житловий комплекс шостого кільця. Рік 106 Доби Війни, 12 день другого місяця весни.

Великі масивні двері з чорного дерева, вкриті золотим гравіюванням єдинорога та золотого дракона глухо зачинились.

Ірбіс увійшов до просторої зали, що слугувала йому апартаментами. Підійшовши до різьбленої шафи із червоного дерева, він одчинив дверцята та помістив на золоті гаки свій посох.

Він втомлено опустився на м’який диван, розташований поряд з кришталевим столиком.

- Оце так справи… - подумав шанахші, - стільки років… і така новина!

Перебираючи в голові неспокійними думками, Архімаг мимоволі поринув у вир спогадів…

Першою звісткою про те, що щось трапилось в Райських лісах, була відсутність зв’язку з Ківі – магом, котрий там жив. Його кіроф[2] був вимкнений, а це означало лише одне – шанахші помер.

Тодішній головуючий Ради Архімаг Орлан відправив Ірбіса і ще кількох його друзів, молодих та перспективних випускників Академії, на пошуки Ківі та задля з’ясування обставин його смерті.

Видовище, яке вони побачили по кількох днях подорожі, було настільки жахливим, що прибулих шанахші вирвало на власне взуття. Після цього вони ніяк не могли вирішити, що з побаченого варто розповісти Орлану відразу, а що залишити на потім.

В спогадах Ірбіса спалахували видіння двохсотрічної давнини: п’ять мертвих тіл посеред Раю. Спочатку, Ківі, розпростертий на підлозі своєї хатини. Потім, поряд із джерелом, двоє магів, єдиноріг та Золотий дракон.

Що могло їх всіх убити?

Якою силою володіло це «що»?

І де воно зараз? - Запитань було більше, ніж відповідей, точніше, відповіді не було жодної.

А тому, маги вирішили негайно повертатись до Аріс-Атару, де їх очікував звіт перед Орланом і живими на той час останніми п’ятьма Володарями Землі вітрів.

Понад місяць будувались найрізноманітніші здогадки і висувались припущення, висловлювались і спростовувались різні версії можливих подій, здійснювались пошуки «чогось» могутнього і жорстокого, але після ряду невдач все затихло. Лише шанахші по всьому Орекхану були насторожі, і при кожній підозрілій ситуації, одразу ж доповідали про все голові Ради…

Так минули ще два роки, і одного дня в Аріс-Атар привели знайду. Темноволосого хлопчика семи років із раси шанахші, якого відшукали в пісках Пустелі, поблизу Стонвулафа.

З його слів, він два роки перебував у Гатамо – краю відьом. Але якимось чином зумів звідти втекти і загубитися в пустелі, аж поки його випадково не знайшли.

Ірбіс відволікся від спогадів. Він підійшов до невеликого буфету, дістав із нього пляшку, і наповнив срібний келих лікроським вином сімдесятирічної витримки. Зробивши кілька ковтків, маг знову вмостився на дивані.

Зараз він міг би заповнити багато пробілів в історії цього хлопчика. А тоді були лише здогадки, які накопичувались і сплітались в клубок припущень щодо його походження.

Семирічна дитина була доволі дивною, навіть для шанахші, які рідко з чого дивувались.

Він зовсім не знав, ким є і звідкіля походить, як і те, яким чином опинився в землі відьом. Уривками хлопчик згадував якихось зеленошкірих істот, скоріш за все, орків, і казав, що ім’я його Ер-Дівон.

Будь-які спроби прочитати його минуле з моменту народження і до п’яти років не давали ніякої користі.

Незважаючи на цілий ряд таємниць, його прийняла Академія[3] і, завдяки своїм здібностям, дуже швидко Ер-Дівон став кращим її учнем. В нім були сховані велика сила та недитяча мудрість… (нажаль)!

По двадцяти роках Ер-Дівон закінчив Академію і, будучи зеленим магом[4], вирушив у подорож по Орекхану, час-від-часу посилаючи повідомлення про своє місце перебування. Дуже швидко він змінив ще кілька звань, будучи синім, червоним, жовтим, багряним і вже через десять років, юний шанахші став сірим.

На обличчі Ірбіса промайнула іронічна посмішка. Він згадав, як тоді багато-хто з магів передрікали Ер-Дівону звання Архімага і посаду Верховного. Але, несподівано для всіх, він перейшов на сторону темряви, обравши замість білого титул чорного мага.