1.РАДА МАГІВ

«Шанахші імпульсивні та ексцентричні. Дар, яким вони наділені, вирує у їх крові, роблячи життя яскравим, творчим і трохи заплутаним. Принаймні так можуть сказати про магів представники інших рас.

Самі ж шанахші стверджуватимуть, що вони найвідповідальніші і найбільш організовані в усім Орекхані.

А те, що їхня магія ділиться на десять основних шкіл та ще півтора десятка допоміжних, до яких кожні 2-3 століття додається якась нова, а структуру їх суспільства можуть збагнути хіба що вони самі – то все через неосяжність творчого процесу, яким являється магія і куцість інших рас у розумінні даного питання.

Бо справжньою магією, за їх словами, володіють лише шанахші. А той факт, що серед інших рас також є наділені надприродними здібностями – то все результат багатовікового співіснування і благодійного впливу шанахші на екологію(та репродукцію) народів Орекхану.»

(Агатова книга Каменів)[1]

Аріс-Атар. Рада Магів. Рік 106 Доби Війни, 12 день другого місяця весни.

В просторій залі циліндричної форми зібрались півтори сотні шанахші. Це була Зала Магічної ради, що причаїлась під самим куполом центральної вежі. В дерев’яних кріслах, встановлених на кам’яних сходинах засідали Сірі та Білі[2] маги.

Засідання були звичною справою. Відбувались вони у визначені графіком дні. Проте сьогоднішнє обіцяло бути незвичайним, якщо голова Магічної ради, поважний білобородий шанахші, пан Ірбіс[3] зібрав його позачергово ще й у повному складі.

В центрі зали, на невеликім постаменті, такої ж круглої форми, як і все у цім приміщенні, враховуючи вікна та двері, зодягнений у білі шовкові шати, стояв головуючий. Його одяг, зшитий з цільного шматка матерії, був гаптований золотими нитками і мав на спині та грудях зображення Єдинорога – символу Аріс-Атару та раси шанахші.

В руках він тримав двометровий посох, що сяяв золотом і коштовними каменями. Його обвивала срібляста ліана з широкими листками та невеликими інкрустованими плодами синього і червоного кольорів. Це була Алаґре – Лоза Пізнання – символ безмежної мудрості та влади. Вона також є символом Верховного Мага і могла належати лише йому. В усім Орекхані не було особи, котра б мала більший вплив, ніж пан Ірбіс.

- Друзі! Прошу вашої уваги. – Голос мага лунав рівно і виважено та був чутним навіть у найвищому ряду. Настільки чітко, що змусив всіх змовкнути і прислухатись до його слів. – Дуже дякую.

Ірбіс зробив невелику паузу, чи то для більшої виразності, чи задля того, щоб ще раз продумати майбутню промову, збираючи неспокійні думки в чітко сформульовані вислови.

- Як вам усім відомо, ось уже сотню років триває війна проти Чорного мага[4], що вважає себе володарем Землі вітрів, Ер-Дівона. Всі ці роки багато рас, не шкодуючи зусиль, життів та ресурсів, намагались протистояти натиску Зла. Але, як не прикро це визнавати, ніщо досі не змогло похитнути його сили. Навпаки, Ер-Дівон з кожним роком стає дедалі сильнішим та більш досвідченим у засобах і методах ведення війни, а його війську, наче немає кінця. Навіть ми не змогли нічого заподіяти йому. Усе, що нам вдалось, стримати розширення його володінь, відтіснивши ворога до Чорнолісся та ще кількох земель, і змусивши його на кілька років зачаїтись, щоб відновити сили і знову продовжити війну.

- Вельмишановний Ірбісе! – З першого ряду піднявся один із білих магів. – Усе це лише слова, які ми повторюємо з дня в день упродовж усього цього часу, але досі вони не принесли нам жодної користі.

Війна, що триває ціле століття, сильно вдарила по репутації шанахші. У могутності магів, яку так возвеличували віками, засумнівались інші раси. І сьогодні, влада Верховного мага була, скоріш, номінальною, ніж реальною. Ірбіс це розумів, як ніхто інший, а тому з терпінням сприймав усі докори, що сипались на його адресу та в бік усієї Магічної ради.

- Маєте рацію, пане Кондоре, - погодився Архімаг[5], і так само спокійно продовжив, - тому, сьогодні я пропоную вам зробити щось абсолютно неочікуване. Те, чого ми ніколи не наважувались зробити у цій залі.

Довкола настала цілковита тиша. Всі чекали, що саме запропонує голова Ради.

- Я багато думав над тим, у чому ж сила Ер-Дівона? Чому ми не в змозі його перемогти? Могутність магів неодноразово випробовувалася та доводилась упродовж майже чотирьох тисяч років Доби Магів[6]. Тоді, чому ми не здолали за сотню літ цього вбивцю і тирана?!

- У відповідь на ці запитання в моїй голові зародилась думка, що спершу здалась цілковитою нісенітницею, та вона була єдиною ниткою просвітлення. – Шанахші знову зробив паузу, аби підготувати розуми присутніх до сприйняття того, що мало прозвучати далі. – Що, коли Ер-Дівон є не просто магом? Ба більше! Не є магом узагалі?!

Ірбіс поглянув у здивовані очі членів Ради, і вже дещо спокійніше додав:

- Згадайте! Хоч його батьки і були шанахші, та в момент народження були вбиті дві священних істоти Єдиноріг і Золотий дракон. А раптом, їх смерті якимось чином змінили природу дитини?

- Усе це так. – Погодився один із магів, що сиділи ближче до центру зали. – Проте, смерті навіть таких створінь не змогли б змінити раси немовляти, а лише наділили б його додатковою силою.