Плач у лісі

Оксана зі своїм чоловіком Сергієм нарешті придбали довгоочікуваний літній будиночок. Подалі від галасливого міста, у маленькому затишному селі оточеному густим лісом, вони купили, та облаштували невеликий маєток, щоб проводити там відпустки, а на старості літ і взагалі там оселитися. 

Першого ж дня новосілля, коли подружжя тільки-но закінчили облаштовувати хатину, чоловіка прямо з ранку терміново викликали по роботі до міста. Дорога була не дуже близькою, та все ж таки Сергій планував повернутися якнайшвидше. А от в Оксани була заслужена відпустка, тож вона залишилася, та вирішила відправитися на пробіжку. Будинок був на самому краю села й одразу після нього починався великий темний ліс. Дівчина вдягла  навушники, увімкнула ритмічну музику, та побігла вузенькою стежкою до пущі.

Минуло, мабуть, хвилин п’ятнадцять, як раптом плеєр чомусь різко вимкнувся, хоча й був повністю зарядженим. Різка зміна гучності прямо таки підкреслила напрочуд дивну тишу. Навколо дівчини буквально запанував гнітючий покій. Навіть птахи мовчали. Незвичне відчуття нахлинуло на Оксану, можливо навіть тривожне. Тож вона вирішила повернути назад, та вже не бігти до будинку, а просто прогулятися легкою ходою. Втім, озирнувшись, виявила, що знаходиться в темній ​​гущавині, а самої стежки й слід простиг. Не в змозі знайти доріжку, якою сюди прибігла, їй стало дуже ніяково, і навіть лячно. Раптом вона почула, як десь поряд заплакала маленька дитина, наче крик немовляти. Зненацька почувся ще один такий же плач, і дуже швидко пролунало ще кілька схожих. Відчуття було таке, ніби плач долинає звідкись з-під землі. Це не було схоже ні на крик птахів, ні звіра, а саме на плач грудної дитини. Їй стало дуже страшно. Вона не могла віднайти ту саму стежину додому, отож паніка знайшла її набагато швидше. Затьмарила розум Оксани так спритно, що їй стало зле, охопило помутніння, і через якусь мить вона провалилася в порожнечу.

Опритомніла вже в ліжку, і слава Богу, перше що вона побачила — обличчя коханого. Сергій сидів поруч з нею на ліжку, та неабияк переляканий. Виявилося, що він приїхав по обіді, та не знайшовши коханої, занепокоївся, та пішов шукати. Попрямував стежкою до лісу, та хвилин через десять знайшов її непритомну.

Увечері до них у гості зненацька заглянула сусідка. Вони вже були знайомі, та жіночка вирішила навідатися познайомитися ближче. Привітна панянка принесла трішки свіжо спечених гостинців та духмяного трав’яного чаю. Отож, проводжаючи захід сонця, вони чаювали на ґанку і чоловік ненароком розповів, як його дружина заблукала сьогодні в лісі та знепритомніла. Сусідка дуже зацікавилася цим випадком, та почала випитувати в Оксани подробиці. Дівчина, неохоче, та все ж таки розповіла їй про дивну тишу, про зниклу стежку, та про плач дітей. Панянка уважно вислухала, а потім розповіла й свою незвичайну історію, яка сталася у цих місцях у далекому минулому.

Виявилося, що на початку минулого століття, у селі жила молода дівчинка сирота. Ніхто не знав напевно скільки їй було років, та на вигляд, мабуть, не більше шістнадцяти. Імені її також не знали, як і того, звідки вона взагалі взялася. Жила ця сирітка в напіврозваленій хатині, прямо десь в цій місцевості, де власне й знаходився маєток молодят. Та втім, де саме, вже й не відомо, адже від того будинку не залишилося навіть руїн. 

Місцеві жителі рідко бачили сирітку, бо вона була вкрай зашугана, навіть дика, та постійно уникала людських очей. Та от одного разу її помітили з дивно великим животом. Незвично, адже дівчинка була маленька по своїй статурі, а коли її запитали, чи не вагітна вона, то та стверджувала, що просто погладшала. Незабаром вона знову схудла. Це було дуже дивно, але таке відбувалося кілька разів. Отож чутки розлетілися блискавично, як і погіршення репутації сирітки. Почали говорити, що вона вела розпусне життя, та народжувати ходила до лісу, а після пологів вбивала і закопувала новонароджених немовлят прямо там.

Дівчинка прожила на околиці селища декілька років, їй, мабуть, не виповнилося й двадцяти, як одного разу вона просто зникла. Подейкували, що вона пішла в ліс, та не повернулася. Ця історія обростала різними фарбами та версіями, та деякі старожили стверджували, що та сирітка втекла до лісу аби одружитися з почварним лісовиком, темним духом чорнолісу, якому вона й приносила в данину своїх немовлят. Хтозна правда це чи ні, та в селі її більше ніколи не бачили, але менше з тим, чимало людей чули в тому лісі химерний плач мертвих дітей, лісових сиріток.