Частина 9, у якій Мишко просто щасливий, Юрась коїть дурниці і отримує по пиці, а хлопці і дівчата чекають на прибуттям таємничого благодійника...

– Добре, знаєш, я тут подумав... Ну, давай спробуємо витягти Ніку з лап цього Вітольда, – блаженно запропонував Мишко наприкінці останнього тижня перебування, бо відчував себе піднесено-щасливим, і мріяв, щоб щасливі були всі навколо, а кисла пика Юрася тому не сприяла.

Тільки що Мишко розповідав Ніці про буйвола, і що, як йому здалося, звір полює саме за Майєю, а Юрась знову вставив щось єхидне, а Ніка знову огризнулася, й ці двоє ледь не посварилися на рівному місці, і Мишко трохи згодом запропонував Юрасеві рятувати його Ніку, лише щоб він заспокоївся.

Між тим, час перебування на Віллі неминуче спливав.

Мишко не дуже переймався через свій конкурсний твір, бо йому було байдуже, кого Хазяїн Вітольд визначить найкращою «батарейкою». Він навіть прийшов і посидів в кабінеті у Ніки Віталіївни, доки домальовував арт з Майєю-Артемідою до кінця, аби Ніка почаклувала й зібрала енергію у пробірку.

– Ну і який з мене генератор? – все ж не зміг стримати цікавості Мишко. Це було не те щоби марнославство, скоріше експрес-тест – чи він скільки-небудь талановитий?

– Непоганий, – Ніка постукала нігтиком по пробірці, пожадливо дивлячись на сяючу енергію. – Спишемо на те, що це лише завершуючи штрихи, а основний малюнок ти малював раніше, й процес був дуже розтягнений... Але Анжела навіть в момент найбільшого піднесення стільки енергії не згенерує. У Костіка, мабуть, жарти надто вторинні, тож і енергії куркам на сміх... Якщо тобі цікаво, найбільш «потужні» сплески енергії продемонстрували Юрась, Галина, сценарист Микола, ти, Майя і, зненацька, скульптор Федір. Та той взагалі навіжений – він сидить над роботою цілодобово й мало на що відволікається. Йому, мабуть, і закляття цього було б не треба – він не вийшов би за територію Вілли.

Що ж, Мишко не хотів бути занадто самовпевненим, як деякі смішкуваті музиканти, але виявилося приємним почути, що він серед п’ятьох генеруючих найбільше енергії конкурсантів.

Аж раптом, прокрутивши ще раз у голові слова Ніки, Михайло відкрив й закрив рота, знову відкрив й закрив, і закляк. Він зрозумів, що коли найбільше енергії генерує Юрась, то незалежно від того, звільнить їх Вітольд по завершенні конкурсу, чи ні, Юрась опиниться у халепі –  його навряд чи відпустять.

– Ніко, що Вітольд зробить з переможцем? – прямо спитав Мишко, жорстко зазирнувши відьмі у очі.

– Та нічого, – непевно відізвалася вона. – Йому потрібне дослідження, а не переможець. По всьому виходить, що найбільше енергії виробляють співаки, переважно при першому виконанні нової пісні. Певно, це тому, що процес не розтягнутий, і у кожне виконання вони вкладають наснагу. Так, Галина взагалі не свої пісні виконує, а копіює чужі твори без музичного супроводу, але ж копіює талановито! Теоретично, актори повинні так само генерувати велику кількість енергії, але тут у дослідженні пробіл, бо Анжела виявилася нездарою...

Коли Ніка розмовляла про жадану для неї енергію та способи її видобутку, очі її хворобливо палали, а пальці трохи тремтіли й стискалися, наче вона підсвідомо бажала вхопити пробірку до рук.

Мишко спохмурнів. Можливо, Ніка й не бажала їм зла, але ознаки вампіризму були в дівчини в наявності: чи то не вампіризму, а хворобливої залежності. І навіть якщо вдасться вирвати її з-під впливу Вітольда, навряд чи Ніка позбудеться бажання жадібно черпати енергію з усіх доступних джерел...

Он, одне джерело само за нею бігає й страждає від нерозділеного кохання.

Мишко уявив, яка б з Юрася та Ніки вийшла чудова пара: він обирає творчу професію, колесить світом й пише пісні, вірна супутниця щиро його кохає, безкарно живиться енергією, набуває могутності й творить чари опівночі... І у всьому їм сприяє успіх, а незгоди дивним чином обходять стороною. Чомусь Мишка занудило.

У Мишка починала тріщати голова від усіх цих складностей. От би то дійсно був просто конкурс, просто табір, і він з Майєю міг би сидіти на килимці біля басейну, жувати чіпси чи гризти крильця барбекю, дивитися тупі ситкоми на ноутбуці, спостерігати, як конкурсанти репетирують свої виступи й доброзичливо з них потішатися, не дуже-то переймаючись, хто стане переможцем, бо найголовніше, що вони зустріли одне одного, і можуть ще, якщо забажають, залишитись відпочити у Одесі, або ж поїхати у серпні на фестиваль...

Втім, замість цього, перед ним була Ніка, від якої не зрозуміло чого чекати, допомоги чи зради, а просто зв’язати її перед фіналом конкурсу і запроторити у комору не вийде, бо Юрась засмутиться, що з його коханою так нечемно вчинили.

– Коли прибуде Вітольд? Як це станеться? Він просто, не знаю... зійде з трамваю, підійде й відчинить хвіртку? Чи влаштує якусь появу зі спецефектами? – нудно тиснув на Ніку Мишко, сподіваючись розкрутити відьму хоч на якісь відповіді.

– Насправді, ніякої урочистої частини заходу, типу там нагородження переможців, не буде, – зітхнула Ніка неохоче. – Вітольд наказував приспати усіх в останній день, – вочевидячки, Ніка вирішила-таки викласти Мишкові все як на духу, бо сама вже не довіряла своєму Хазяїнові.

– В якому сенсі приспати? – вирячив очі Мишко. – Седативними там накачати, чи що? Барбітуратами? Це ж небезпечно!

– Та магією, йолопе! – розсміялася Ніка. – Споживши енергію, я легко зможу занурити у сон всіх, хто тут знаходиться. Взагалі план Вітольда був в тому, щоб стерти вам пам’ять. Ви просто не пам’ятали б місцезнаходження Вілли, мене та подробиці свого перебування. Так, знали б непевно, що провели два тижні у воркплейсі, але вам не дуже хотілося б це відкопувати у пам’яті... А легше за все таким чином «відкоригувати» пам’ять, коли людина спить.

– І ти дійсно нас приспиш? – примружився Мишко, дивлячись на Ніку пильно.

– Та хотіла б приспати, не казала б, – зітхнула вона. – Взагалі, я збиралася зачаклувати усіх, окрім тебе та Юри – раптом не зможу здолати Вітольда, ну, тобто... Раптом ми не зійдемся у думці щодо вашої подальшої долі...