Все ж таки Мишко був правий, коли вважав, що Юрась накоїть халепи – він сам, добре поміркувавши, вирішив спробувати перетягти Ніку Віталіївну на їхню сторону і вмовити її допомогти створити якусь лазівку, щоб вони й інші хлопці і дівчата змогли б вирватися, якщо від Хазяїна буде походити погроза їхньому життю.
Бо Ніка ж, таки, здається, була нормальною, зовсім не злою відьмою, і ставилася до них з приязню.
Аж поки Юрко не поліз до неї зі своїми поцілунками – після того адміністратор почала уникати хлопців, воліла позбутися їхньої компанії, щойно де-небудь з ними стикалася, – і як у таких умовах було вмовити Ніку відкрити очі, усвідомити, що Вітольд – то загроза, і в разі чого їм допомогти?
Мишко, забивши на спроби хоч якось контактувати з Нікою, сидів у Майї, яка все ще відчувала себе кволою, тому був привід навіщати її, як хвору, що потребує турботи і розважання.
Вони спілкувалися про якісь спільні для художника і фотографа питання, типу побудови композиції, а також, набагато більше – про улюблені ігри та фільми, про те, де Майя подорожувала (бо ж Мишко не подорожував ніде), і Майя пропонувала, після того, як вони роз’їдуться по домівках, зібратися знову і відправитись у серпні на фестиваль «Файне Місто», і Мишко, звичайно, кивав і погоджувався, але серце його холонуло – бо він не мав уяви, чи зможуть вони роз’їхатись звідси по домівках.
На другий день нездужання Майя сказала, що не бачить сенсу стирчати у медблоці на незручній кушетці й повернулася до своєї кімнати, щиро подякувавши Ніці за турботу. Майя ділила кімнату з Валєрою, але тієї передбачувано серед дня вдома не було, тому Майя лежала у ліжку з ноутбуком на животі, дивилася з Мишком якісь стрими, до того ж Мишко носив їй їжу з кухні, аби вона зайвий раз не вставала, а ще притяг Струну – бо кішки ж, як відомо, лікують – принаймні душевний стан поліпшують безперечно.
І у якийсь момент, ближче до обіду, двері розчинилися, до кімнати сестри ввалився Юрась, огледів присутніх, трагічно впав на ідеально застелене ліжко Валєри, привівши його у безлад, й заявив:
– Я кохаю Ніку!
Майя, що пила у цей час какао, поперхнулася й захекалася, витріщивщи очі, а потім щиро розреготалась.
– Оце номер! – через силу видавила вона й розсміялася знову. – Ти, братику, звичайно, завжди ділишся зі мною подробицями свого особистого життя, навіть коли мене це зовсім не цікавить, але таку категоричну заяву, ще й у присутності сторонніх, я чую вперше!
Юрась підвівся на ліжку на ліктях й завертів головою:
– Тут нема сторонніх, лише Міша. І я серйозно! – додав він обурено, побачивши, що Майя не збирається співчувати чи давати поради, а лише ірже. – Я страждаю, взагалі-то!
На ці слова Майя, що намагалася хоча б заспокоїтися й хапнути нормально повітря у груди, розсміялася гучніше, ледь не до сліз.
– Ой, братцю, вимушена з тобою не погодитися: ти зовсім, категорично й безсумнівно не здатен страждати. Кохати, до речі, ти не здатен також. Я так розумію, Ніка Віталіївна відправила тебе якнайдалі з твоїми залицяннями, і правильно зробила. А якби ти домігся від неї взаємності, твоє кохання вже через три дні б розвіялося вітром, тобі швидко набридають дівчата, і ти волієш їх міняти.
– З чого ти взяла, що вона мене відправила? – насуплено скинувся Юрась.
– Ну, бо ж вона не ідіотка, – знизала плечима Майя.
У наступні п’ять хвилин ці двоє ледь не зціпилися, і Мишко не міг втямити, чи то братець з сестрою приколюються, чи насправді розгоряється сварка.
– Ти нічого не розумієш, Ніка особлива! – врешті-решт патетично вигукнув Юрась, і виглядав він при цьому ще більш театрально, ніж Анжела, яка перегравала під час своїх скетчів.
Тут вже не витримав і розреготався і Мишко. Сам Мишко був схильний погодитися з Майєю, що Юрась лізе на стіну, бо йому відмовили, – принаймні ще позавчора, перш ніж Ніка його відштовхнула, юнак просто казав, що хоче її «уламати».
Коли Майя нарешті змусила себе не хіхікати, вона втомлено потерла лоба й спробувала достукатися до брата:
– Юро, облиш дівчину у спокої. Займися чимось іншим, он, конкурсний твір напиши, тебе скоро «попустить». Тобі що, мало було неприємностей з тією татовою секретаркою?
– Та за татовою секретаркою я волочився на зло татові, бо він притяг мене у офіс і хотів залучати до сімейної справи, а я хотів продемонструвати, що в офісі від мене одні проблеми, – Юрась говорив й досі трагічно, туплячись у стелю. – А Ніка... Її треба рятувати, їй затьмарили розум, вона ж насправді...
Мишко, відчувши, що Юрась зараз набалакає зайвого, підвівся, схопив його за руку, здернув з ліжка й потяг геть з кімнати, кинувши Майї на ходу: «Піду змушу цього страждальця зайнятися конкурсом, а не дратувати тебе».
У коридорі Мишко сердито на Юрка зашипів:
– Ти що верзеш?! Для Майї Ніка – звичайна дівчина-адміністратор, сам же не хотів сестрі розповідати, що коїться на Віллі!
– Але я звик ділитися з Майєю всім, – Юрко поводився, як примхлива дитина. – Мені треба виговоритися. А виговорююся я завжди Майї!
– Та біс з тобою, можеш виговоритися мені! – необачно ляпнув Мишко, бо дійсно вважав, що Майї зараз не можна турбуватися, а Юрась, якщо почне теревенити про Ніку, обов’язково що-небудь зайве та збовтане.
Вже через двадцять хвилин Мишко щиро пошкодував, що не вдержав язика за зубами.
***
– Ти не розумієш, подивись на неї, вона ж не любить того Вітольда, це відвертий гіпноз та примус! Вона сама казала, що залежна від людини, яка її ініціювала, і що, коли виконує накази Вітольда, на неї находить якийсь морок, вона наче втрачає над собою волю! – запально розпинався Юрась, носячись по їхній кімнаті й час від часу скувойджуючи собі волосся від надлишку емоцій.
Мишко стримано зітхав.
Він не знав, чи справді Ніка була поневолена своїм хазяїном Вітольдом, та й не дуже прагнув про те знати. Для них у прерогативі, на думку Мишка, був порятунок власного життя і порятунок усіх цих хлопців і дівчат, які не усвідомлювали навіть, що майже тиждень вже перебувають у полоні. А Ніка ж – відьма, і знала, на що йшла. Вона знала, що на цій Віллі гостям затьмарять свідомість, аби їх утримати, і сама погодилася бути їм Цербером-наглядачем й проводити досліди – з егоїстичного бажання отримати небачену могутність.