Лабіринт без виходу
Дні після приїзду минали в тумані, думки були перемішані. І все ж нові клопоти з'явилися як завжди, то прибери, то помий, то ще щось. День народження, це день який Кіра любила понад усе, що року вона на нього чекала з бажаннями які вона хоті здійснити. Цього року бажанням було нарешті знайти вихід з лабіринту, який на їх думку виходу немав. То дівчинка посварилася з друзями, то кинула людина якій вона довірилася, то ще й від'їзд. Але зараз вона сидить на даху і дивиться у небо на зірки. Вона сумувала що не зможе знову обійняти двох людей — батька і дідуся, які були їй дорогими. Можливо все ж колись вона знову обійме тата і скаже йому в живу що сумувала, але дідусь більше не повернеться, його не стало. Лабіринти не покидали її ні нараз, але закрито одну половину—це любов, але чи надовго?