Літо з пригодами

Розділ 7

Остання квітка зів'яла

Після того сну дівчина все більше заганяла себе в голову до тривожних думок. До останнього дзвінка залишалося менше часу, і ось вона стоїть на шкільному подвір'ї і дивиться на вальс випускників як тут підходить Кирило і каже:

— Вибач, але ти мені не подобаєшся ми розтаємось.

Хлопець розвернувся і холодно пішов геть залишивши Кіру одну серед натовпу. Вона довго немогла заснути після цього, її вечір знову минув у невиплаканих сльозах. Оснання квітка надії і довіри зів'яла, як і почуття дівчини яка більше нікому недовірить нікому свої почуття. Ще один удар, ще один ніж запхали їй в серце. Кіра була втомлена від життя, вона хотіла зникнути назавжди, провалитися під землю щоб її ніхто незнайшов. Дні до від'їзду приближалися і вона несумнівалася, що хочете поїхати і втекти від проблем, бо її букет довіри давно зник, як і її бажання залишитися тут. Її більше нічого нетримало, тільки мати і найклаща подруга, але і так подруга скоро їде в іншу країну, тож.

Останні дні в її домі, в її місці страждань минали швидко навідмінну від думок які знищували її з середини. Було враження, що вона скоро зійде з розуму, так вважала сама Кіра. День народження який вона завжди так чекала приносив їй тільки більше туги за тими безтурботними роками, коли вона жила в спокої.

Емелін

Подобається

#581 в Молодіжна проза
#146 в Підліткова проза

У тексті є: у вир з головою

Відредаговано: 14.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись