Літо, яке я маю забути
Розділ 17
Світло неонових вивісок мерехтіло у вечірньому просторі бару, наповненому гомоном відвідувачів. Анастеша і Дмитро стояли поруч за барною стійкою, намагаючись влитися в ритм роботи.
Від перших хвилин стало зрозуміло: не всі у колективі сприйняли її прихід дружньо. Декілька працівників обговорювали її шепотом, кидаючи підозрілі погляди.
— Вона не з нашого кола, — пробурмотів один із барменів, підморгуючи іншим.
Дмітрій стежив за ситуацією з боку, його погляд став холоднішим. Через кілька годин він викликав кількох співробітників до себе.
— Хто тут думає, що може створювати проблеми — їдьте додому, — сказав він суворо. — У цьому барі порядок, і я не потерплю інакшого.
Кілька чоловіків, розгублених і роздратованих, вийшли з бару, кидаючи погляди на Анастешу.
— Все буде добре, — тихо сказав Дмитро, клацаючи по плечу Анастеші. — Ти не одна.
Вона відчула прилив сили. Попереду були складнощі, але поруч з нею був хтось, кому можна довіряти.
#6206 в Любовні романи
Відредаговано: 19.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
