Літо, яке я маю забути
Розділ 16
Анастеша стояла за барною стійкою, розбираючись з келихами, коли до неї підійшов Дмитро — молодий чоловік з гострим поглядом і легкою усмішкою.
— Ти новенька? — спитав він, відкидаючи волосся з чола.
— Так, — відповіла вона стримано. — Тільки почала працювати.
— Добре, що ти тут. Бос каже, що людина потрібна з характером, — усміхнувся Дмитро.
Вона здивовано підняла брови.
— Ти знаєш його давно?
— Знаю, — він хитро посміхнувся. — І не завжди все було просто.
У цей момент до них підійшов Дмітрий, його погляд був суворий, але уважний.
— Дмитро, дай їй трохи часу, — сказав він, дивлячись на сина. — Ця робота — не тільки про бар, тут свої правила.
— Розумію, тату, — відповів Дмитро, але в його очах блиснув виклик.
Серед персоналу вже почали ширитися чутки про нову співробітницю і старі зв’язки власника. Дехто з колег поглядав на Анастешу з підозрою, дехто — з цікавістю.
Анастеша відчувала, що попереду багато роботи — не тільки з клієнтами, а й з людьми навколо.
#6269 в Любовні романи
Відредаговано: 19.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
