Літо, яке я маю забути
Розділ 13
Вона стояла на порозі, в руках — валіза, а в серці — буря, яку не змогла приборкати. Погляд, сповнений смутку, дивився в далечінь, де починалося нове життя без нього.
Владислав мовчки підійшов, але не наважувався торкнутися. Вона відчувала його біль — тихий, глибокий, але знайшла сили говорити.
— Я зробила свій вибір, — тихо сказала вона. — І це не ти.
Його очі, повні нерозказаних слів, зустріли її.
— Ти справді готова відпустити? — прошепотів він.
— Готова. Бо іноді кохання — це вміння сказати “прощавай”.
Вона повернулася, зробивши крок у нове життя, а він залишився стояти на порозі — із серцем, що боліло, але розуміло.
Їхні шляхи розійшлися, залишивши по собі слід — світло спогадів і тінь невиправданих мрій.
#6115 в Любовні романи
Відредаговано: 19.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
