Літо, яке я маю забути

Розділ 9

Наступного дня новина розлетілася по офісу, мов пожежа. Шепоти, здивовані погляди, посмішки з підлістю — усе це стало для Анастеші важчим, ніж вона могла уявити.

В коридорі вона почула голоси:

— Чи правда, що вона з Владиславом?

— Я ж казала, це лише питання часу.

Друзі, з якими вона раніше дружила, тепер дивилися на неї з обережністю. Навіть ті, хто мовчав, відвертали очі.

Її найкраща подруга, Оля, підійшла і стисло сказала:

— Настя, ти знаєш, я на твоєму боці, але... це ризик. Люди говорять.

Вона хотіла відповісти, що їм байдуже, але замість цього лише кивнула.

У кабінеті керівник викликав її на розмову.

— Ми отримали скарги щодо твоїх стосунків, — сказав він суворо. — Це може вплинути на твою кар’єру. Можливо, варто подумати про паузу.

Серце стискалося від несправедливості, але вона знала — це лише початок.

Владислав був поруч, але і він відчував тиск.

— Я не можу захистити тебе від усього, — зізнався він. — Але не залишу.