День народження до розставання.

Дівчата, сміючись, вибігли із води та сховатись за деревами.
-Красиві ж як чорти!- Вигукнула тихо Леся, обережно виглядаючи зі свого укриття.
-Та- так!-Тяжко дихала Оксана.- Ти бачила , вони ж майже всі пяні! Добре хоч водяру прямо там не розпивали - геть совісті в людей не має.
-Компанію дівчат шукають - натрапили на нас,шукають легкої "добичі", зв'язуватися із такими не треба. - відповіла їй Леся.
-Так і потопитись можна. Потім сюди приїде ще поліція і ці як їх- водолази, висловлювати цих недоумків, спорять ще комусь відпочинок.
-Ахах, Оксано ну розсмішила ти мене. Фантазія в тебе хоч куди.
Оксана собі теж визирнула з-за дерева і глянула на хуліганів.
-Не фантазія- такі невігласи, думаючи що вони безсмертні, часто топляться. Не люблю п'яниць!
-А хто ж їх любить? Хіба що продавці алкоголю.
-Ахах. Ну так.- засміялась Оксана.
Позаду до дівчат підкрався чоловік сестри Станіслава.
-Про кого дівчатонька розмови точите?- Запитав він, підходячи ближче.
-О, ви теж вже припливли. Спіймали щось?- Запитала в нього Леся.
-Зловили-зловили! Там Станіслав зараз чистить, а я дрова сухі пішов шукати для розпалки вогню на мангалі. Так кого видивлялись там?
-Та, коли ми купатись, підкатували до нас якісь п'яні хлопці,але ми від них втекли.- Відповіла Андрію Оксана.
-А я ж казав, щоб хтось із пацанів з вами лишався. Де ж таких красунь самих лишати. - Він обняв дівчат за плечі, промовив далі: -Ходімо-проводу вас до нашої халупи.
Цей день пройшов чудово. Вони їли, гуляли по лісі і купатись. Станіслав часто із жадобою розглядав в воді тіло своєї дівчини, але вона не підпускала його близько до себе під час купання - соромилась, тому він тільки плавав недалеко.
Оксана із хлопцем знайшли в лісі кам'яні доріжки до двоповерхового дому санаторію та дерев'яну альтанку, вони сиділи в ній і їли своє біле і шоколадне морозива. Раптом до них підбігла велика лахмата собака, вона  була голодною.
-Маленька, в нас нема для тебе їжі. - Сказала собаці Оксана, -Знала б що ти тут будеш така голодна, взяла б тобі сардельку.- Вона погладила однією рукою собачку і та побігла далі.
-Тепер в тебе брудна рука, ходімо мити.- Незадоволено сказав хлопець.
-Ця рука чиста. - Вона протягнула йому ріжок із надкусани шоколадним морозивом. І задивилась за його спину. Там ще далеко ішла компанія парубків, яких вони із Лесею зустріли раніше. Був там і той красивий хлопець із чорним волоссям в темних окулярах і також дві дівчини.
-Пішли звідси.- Сказала дівчина Станіславу.
-Що там.-Станіслав обернувся і побачив позаду себе цю групу людей.-Це ті хулігани, що приставали до вас зранку?
-Так, ходімо, я не хочу неприємностей.
-Ну ходімо.
Богдан же зі своїми друзями теж, ще здалеку помітив дівчину. Бачив як вона спочатку спокусливо їла морозиво, а потім нагнувшись гладила пса.
-Ти теж це бачиш. А тепер вона не виглядає малою.- Прошипів йому  брат.
-Так!- Зачаровано мовив Бодя, вдивляючись в струнку постать дівчини з округлими формами. На ній була одягнена фіолетова майка і короткі джинсові шортики. "Пощастило її хлопцю.І як він тільки тримається, щоб не прагнути на неї?"-Подумав він. Коли ж вона побачила їх компанію, її ідеальний лоб нахмурився, щоки смішно надулись. Щось сказала своєму низькорослому хлопцю і вони пішли.
-Диви.Знову тікає.- Засміялись інші хлопці.
-Ей, малярка, від долі не втечеш!- Крикнув їм вслід один із друзів Богдана, довговолосий хлопець.
-А хто це?-Запитували в Вови та Васі дівчата.
-Та ніхто.- Відповів за них Бодя. І вони пішли далі.
***
Цей день минув швиденько, всі були втомлені та полягали спати о 10 вечора. За вікнами бринькала гітара і чутно було шум людей, що ще далі гуляли. Тому заснути чутливій до звуків Оксані було важко.
"На новом месте приснись жених невесте‍"- подумала вона і помаленьку все ж заснула.

***
Новий день починався дуже рано. Сестра і мама Станіслава вже встали, на дворі співали ранкові птахи, було прохолодно. Дівчина дістала свій  подарунок для іменинника і пішла його вітати.
Станіслав був дуже щасливим в ту мить.Йому сподобався аромат подарованих парфумів. Потім дівчата почали готувати святковий стіл. Робити бутерброди, нарізати овочі, варити молоду картопельку. Андрій збігався за тортиком. Вони чудопо відсвяткували. 
Добігав свого кінця і цей день, а ввечорі  Станіслав запропонував Оксані погулятись по  лісі. Дівчина не змогла відмовити настирливому імениннику.
-Ну ідемо, але ти обіцяєш, що не будеш циплятичя. І ще я вдягну кофту, щоб комарі не кусали.
-Обіцяю. - Промовив Станіслав посміхаючись.- І заради тебе я всіх комарів приб'ю.
-Як би ж в людей була така супер сила. -Засміялась Оксана, заходячи в спільну кімнату по кофту. Вони тихо взяла її, щоб не розбудити мами хлопця.
-Ну пішли.- Дівчина зіскочила зі сходів будиночку і вони пішли в ліс.
***
Коли вони зайшли вже достатньо далеко в лісі почало швидко темніти. Оксана вхопила хлопця за рукав.
-Мені страшно.- Жалібно мовила.
-Не бійця- я з тобою.- Хлопець обняв дівчину і став тягнутись до її губ. Вона відігнулась від нього.
-Ходімо вже додому?Я боюсь темряві!Тут можуть ходити п'яні маніяки!
-Тобі вже говорили, що ти вигадниця? Дивись як яскраво світить місяць, тут так гарно!
Хлопець стиснув руку дівчини і повів її далі, там вони побачили горбаки із деревами.
Раптом спереду почувся лай собак. І показались фігури великих псів. 
-Чортяка! - Мовив хлопець, ставлячи дівчину позаду себе.
Собаки почали наступати на молодих людей і спалити свої гострі зуби. Вони загрозливо гарчали.
-Фу! -Гучно говорив їм Станіслав.
Оксана  від шоку лила сльози, їй відняло мову від страху.
Різко собаки кинулись на них. Її хлопець побіг, лишаючи дівчину на одинці із небезпекою
"От тобі і - "захищу"- пронеслося краєм думок дівчини. Вона так і стояла заклякши. Деякі із собак побігли за її боязливим хлопцем. Інші зупинились і повільно наступали на дівчину. Адреналін взяв своє і дівчина, з усієї сили закричала.
-ААА, РЯТУЙТЕ!- Собаки кинулись на неї, одна боляче вкусила за руку.
В цю мить в собаку, що вгризлась в її руку влетів великий камінь. А потім якийсь чоловік почав волати:
-Ану порозбігались гади, заре усім міски повишибаю.- Він почав бити палицею собак. Дворняги на нього кидалися, але він був таким шаленим і сильним, що всіх відкинув від себе. Пси жалібно заскавчали, один за одною піджавши хвости повтікали в різні сторони.
Хлопець скинув капішов, що закривав половину його лиця і підійшов до Оксани, він тяжко дихав. Дівчина здивовано дивилась на чонявого красивого хулігана. Він запитав:
-Ти як!- Дівчина простягнулася йому поранену руку.
-А ти?- Соромязливо запитала вона.
-Хух, тільки подряпини!- Він дістав із карману сірого платка і приклав до її укусу.- Притисни міцніше!
Оксана мовчки це зробила.
-Це треба обробити. Пішли. Мене до речі звати Богдан. Продовжив він.
-Оксана.А коди ти мене ведеш?
-Я ж кажу потрібно продезінфікувати рану. Що мізки від страху відключились?Дороги до твого місця житла не знаю, так що веду до себе.
-Зрозуміло, дай тоді подзвоню, скажу, що зі мною все в порядку?
Хлопець криво усміхнувся.
-Боїшся, що украду тебе?
-А що потрібно боятись?- Запитала Оксана, притискаючи хвору руку до тіла.
-Напевно так. -Він дивно подивився на дівчину.- Давай дзвони, я не знаю адресу, але комплекс Зоря називається. Нові двоповерхові дерев'яні будиночки котеджі бачила? Але я б на твоєму місця цьому вилупку, що тебе кинув не телефонував, хай би ще помучився.
Дівчина мовчки розстебнула блискавку, вийняли телефон із кишені кофти. Почала дзвонити хлопцю.
Через кілька гудків той відповів. Оксана відвернулась від Богдана. Тихо мовила в трубку.
-Ало.
-Ало. Оксана... я, вибач, Я побіг по допомогу...
-Станіслав ми розстаємось! Я тебе слухати не хочу.На щастя зі мною все в порядку. Я буду в котеджному комплексі Зоря. Мені руку треба перев'язати. Пошли за мною Лесю із хлопцем і скажи, щоб вони зібрали мої речі, більше з тобою лишатись я не хочу.
-Але Оксана?..
-Бувай.- Вона вибила.
Хлопець, що чув їх розмову, відчув дивну радість від її слів.
-Тепер пішли далі.-Запитав він.
-Ходімо. До речі, дякую Богдан!